Третя
Третя наукова революція в науці – це рубіж XIX і XX століть. Вона характеризується зміною основних положень класичної науки і виникненням некласичного природознавства. Саме в цей час відбуваються істотні зміни – з’являється вчення про генетику, перші поняття квантової хімії, формується ідея нестаціонарного всесвіту, кібернетика, теорія систем, квантова та релятивістська теорії.
Ось до чого призвела наукова революція і зміна типів раціональності. Коротко кажучи, вчені усвідомили, що неможливо розглядати предмет або процес виключно з біологічної, хімічної або механічної точки зору. Будь-який об’єкт являє собою набагато більш багатогранну систему. На цьому етапі вчені вже не прагнуть прийти до єдино правильного висновку, так як вони розуміють, що знання – це щось динамічне і не завжди стабільний.
Починається інтеграція цілого ряду галузей на основі того, що природа розуміється як єдиний комплекс. Об’єкт більше не дорівнює самому собі. Тепер він – це певний процес з певним стабільним фактором. Єдине більше не дорівнює сумі його елементів. Основна увага тепер приділяється об’єктивно можливим причинним контактів. Суб’єкта розглядають виходячи з переконання, що він знаходиться всередині спостережуваного світу.
Також сильно зростає необхідність фіксувати нові умови і вдосконалювати засоби спостереження. Все більше труднощів виникає з урахуванням постановки цілей і формування нових методів пізнання. Учені розуміють, що від правильності та коректності самого дослідження залежить істина, об’єктивність і результат. Замість єдино вірного припущення вчені говорять про відразу декількох теоріях, які можуть бути однаково вірними і об’єктивними для опису одного і того ж процесу.
