Неподільні словосполучення – це що таке?

Синтаксис російської мови – один з найскладніших розділів граматики, так як в ньому вивчається не тільки побудова пропозицій, але і такі речі, як синтаксично вільні й невільні, чи неподільні словосполучення. На них важливо зупинитися докладніше. Яка характеристика таких невільних словосполучень і чому їх не можна розділити? Про це розповість докладніше дана стаття.

Визначення поняття

Синтаксично неподільні словосполучення в реченні – це такі конструкції, які не можна роз’єднати без втрати сенсу. Від синтаксично вільних вони відрізняються тим, що є окремим членом речення, в той час як в інших словосполученнях кожне слово з ланцюжка стає членом закінченого мовленнєвого висловлювання і відповідає на конкретне запитання.

Наприклад, у реченні «На столі лежало два яблука» можна знайти цілих 2 словосполучення. Перше є вільним – «На столі лежало». Головне за змістом слово тут «лежало», виражене дієсловом, а залежне – «на столі», виражене іменником.

Від головного слова ставиться питання до залежного «де?» або «на чому?» і виходить, що головне слово управляє залежним. «На столі» може бути тільки в місцевому відмінку і однині. Такий тип зв’язку і називається управлінням. В самому реченні «лежало» є присудком, також вираженим дієсловом, а «на столі» – обставиною місця, вираженим іменником.

З іншого боку, у реченні залишається словосполучення «два яблука». Здавалося б, його можна розділити, видалити будь-яке слово без втрати сенсу, адже це поєднання числівника та іменника.

Але що вийде в результаті? «На столі лежало два…», або «На столі лежало яблука…»? В даному випадку «два яблука» в реченні є підметом, вираженим синтаксично неподільним цілим словосполученням. Головне слово тут – кількісний числівник «два», від якого можна задати наступне запитання: «два чого?» – «яблука». Залежним словом є «яблука», виражене ім’ям іменником.

Дивіться також:  Чи знаєте ви значення слова людина?