Якщо при перегляді військових фільмів ви побачили присадкуватий, подовжений німецький автомобіль з досить потужною бронею, то напевно це був бронетранспортер “Ханомаг”. Він широко застосовувався військами Третього Рейху і зумів довести ефективність абсолютно нового виду транспорту – саме після його появи на полях битв багато союзники і супротивники Німеччини також прийняли рішення про необхідність створення аналогів.
Навіщо він був створений
Незадовго до початку Другої Світової війни німецькі стратеги прийшли до думки, що війська потребують принципово новий вид військової техніки, яка стала б компромісом між звичайним автомобілем і танком. Так і з’явився Sd Kfz 251, прозваний у військах “Ханомагом” – за назвою фірми-виробника.
Він мав досить незвичайний вид – витягнутий, присадкуватий і дуже стійкий. Це дозволило йому з успіхом виконувати призначення і стати майже настільки ж відомим зразком німецького озброєння, як пістолет-кулемет MP-40 і важкий танк “Тигр”. Невипадково він зустрічається у багатьох фільмах про війну.
По суті, він став першим у своєму класі, так як потрапив до війська вже в 1939 році – незадовго до початку війни. Наступний бронетранспортер – американський М3 був розроблений лише через два роки, саме коли американські військові оцінили зручності броньованого автомобіля, його надійність і ефективність.
Застосовувався він як для перекидання десанту, так і при перевезенні важкого озброєння: вогнеметів, мінометів, великокаліберних кулеметів. Зрозуміло, при наявності достатньої кількості бронетранспортерів мобільність будь-якого загону значно зростала. До того ж, він забезпечував досить непоганий захист від куль, випущених з пістолетів-кулеметів, так і від осколків гранат. Це було особливо важливо, якщо БТР 251 “Ханомаг” потрапляв у засідку, що відбувалося досить часто на окупованих територіях СРСР і Югославії, де було особливо сильний партизанський рух.
Він довів свою ефективність і тому був випущений в дійсно великій кількості – більше 15 тисяч штук. За цим показником серед бронетранспортерів він поступався вже згаданого М3 – їх було випущено в два рази більше.
Сьогодні збережені екземпляри можна побачити в музеях військової техніки, а також приватних колекціях.
Основні ТТХ
Якщо говорити про цій машині, то в першу чергу слід перерахувати основні ТТХ БТР. Його довжина становила майже шість метрів, а точніше, 598 сантиметрів. При ширині 210 і висоті 175 сантиметрів. Кліренс становив 32 сантиметри, завдяки чому машина впевнено рухалася по бездоріжжю.
Маса заправленого бронетранспортера з озброєнням та боєприпасами становила 9140 кілограм – значно менше, ніж легкий танк, хоча і в кілька разів більше, ніж вантажні автомобілі того часу, використовувані на фронтах.
Захист бронетранспортера
БТР Hanomag придбав чималу популярність саме завдяки броні. Звичайно, від фугасу, закладеного на лісовій дорозі, або кинджального вогню з кулемета вона не рятувала. Але все-таки шанси на виживання солдатів значно підвищувала.
Сама потужна броня була встановлена на лобовій частині – цілком розумно, якщо врахувати, що бронетранспортери часто використовувалися при наступі на позиції противника. Тут товщина становила 14 мм. Борту і корми мали менш потужний захист – всього 10 див. Але скрізь вона була встановлена під певним кутом – 14,5-15 градусів. Саме таке розташування забезпечувало максимальну ймовірність рикошетів, без пробивання корпусу.
Найслабша броня, як і у будь-бронетранспортери, розташовувалася зверху та знизу – всього 8 міліметрів. Цілком розумно – складно уявити собі ситуацію, при якій стрілянина велася б за нього під таким кутом. А при вибуху фугасу екіпаж і машину чи врятувала б і куди більш потужна броня.
Пару слів про двигуні
Звичайно, щоб бронетранспортер, що має масу більше 9 тонн, міг успішно рухатися, розвиваючи пристойну швидкість, потрібен був потужний мотор.
Для цього був обраний шестициліндровий карбюраторний двигун, має водяне охолодження. Його потужність становила 100 кінських сил – дуже непогано для свого часу. Саме цей показник дозволяв автомобілю ефективно справлятися з різними перешкодами (до цього повернемося трохи пізніше), а також розвивати швидкість на шосе до 53 кілометрів на годину.
При цьому запах ходу по шосе був вражаючим – до 300 кілометрів. Це давало транспорту серйозну автономність, дозволяючи пересуватися на значні відстані в складі колон, так і самостійно.
Екіпаж
Важливо, що екіпаж Sd Kfz 251 Hanomag складався всього з двох чоловік. Першим був механік-водій. Його місце не відокремлювалося від десантного відсіку, зате між ним і силовим відділенням розташовувалася надійна протипожежна перегородка, що підвищувало шанси на виживання у випадку загоряння.
Бронетранспортер високо цінувався ще й тому, що будь-яка людина, що вміє водити вантажівку, легко розібрався б і з його управлінням. Той же самий кермо, три педалі (газ, гальма і зчеплення) і два важеля (ручні гальма і перемикання передач) розташовані праворуч, дозволяли дуже швидко перевчити водія, не витрачаючи зайві тижні і місяці на навчання.
Другим членом екіпажу був командир, також бере на себе обов’язки зв’язківця. При русі знаходився на своєму місці праворуч від водія. Однак у деяких, більш пізніх модифікаціях, місце командира було перенесено в корму.
Перевезення десанту
Одночасно бронетранспортер “Ханомаг” перевозив до 10 чоловік (не рахуючи екіпажу). При необхідності він міг вмістити і більше, проте в цьому випадку швидко покинути десантний відсік не вдалося б.
По обидва боки відсіку розташовувалися лавки для зручності солдатів під час їзди. У перших версіях використовувалися прості лави, вкриті дерматином. Але в пізніших модифікаціях їх змінили аналогом, звареним з товстих труб і обтягнутих брезентом. Також було випущено деяку кількість бронетранспортерів з дерев’яними лавками.
Щоб мотострелкам не доводилося весь час тримати зброю при собі, на стінках відсіку розташовувалися спеціальні кріплення. Вони чудово підходили для фіксації пістолетів-кулеметів МР-38 і МР-40, а також карабінів Маузер 98К – основного озброєння мотопіхоти.
Озброєння
Основне озброєння, яким оснащувався Sonderkraftfahrzeug 251, був кулемет Reinmetall-Borsig MG 34 калібру 7,92 мм, Розташований в передній частині бойового відділення, він міг вести пригнічує вогонь, роблячи пересування бронетранспортера більш безпечним. До того ж, він оснащувався бронещитом, що істотно ускладнювало завдання по знищенню противника кулеметника. А потужні кулі калібру 7,92 мм могли перерубать кущі й молоді дерева, кришити цеглу та будь-які інші перешкоди, залишаючи ворогові небагато шансів. Стандартний боєзапас до кулемета становив 2010 патронів.
Крім того, при необхідності в кормовій частині міг бути встановлений ще один кулемет MG-34. Він призначався для ведення вогню як по наземних, так і повітряних.
Ходова частина
Однак німецькі солдати, які воювали в різних країнах світу, найбільше цінували бронетранспортер “Ханомаг” не за вогневу міць і навіть не за броню, а за високу прохідність. Її забезпечувало полугусеничное шасі. Пара коліс, розташованих спереду, дозволяли направляти транспорт в потрібному напрямку, в той час як завдяки гусеницях забезпечувалася чудова прохідність. Пісок, болота, розмоклий після дощу чорнозем – броньоване дітище “Ханомага” відчувало себе однаково комфортно в будь-яких умовах.
До того ж, незвичайне інженерне рішення забезпечувало можливість різкого повороту. При звичайному (до 15 градусів) поворот здійснювався тільки завдяки колесам. Якщо ж кут повороту був великим, то за допомогою спеціального механізму внутрішня гусениця звільнялася, а потужність з неї передавалася на зовнішню. Завдяки цьому “Ханомаг” легко міг розвернутися на місці – при русі по міських вулицях або напад із засідки на вузькій лісовій дорозі це давало додаткові шанси на виживання.
Подолання перешкод
Потужний двигун в сумі з продуманою ходовою частиною дозволяли бронетранспортеру ефективно долати будь-які перешкоди.
Наприклад, форсувати водні перешкоди глибиною до 0,5 метрів практично незалежно від типу дна.
Рови глибиною до 2 метрів також не завдавали проблем – гусениці чудово показали себе навіть на важких глинистих грунтах.
Нарешті, різкі підйоми (до 24 градусів) теж долалися без особливої праці. При веденні бойових дій на території СРСР подібна прохідність виявилася особливо важливою.
Модифікації
Все сказане вище стосується саме базової моделі Sd Kfz 251. Однак за наступні роки було випущено велику кількість модифікацій – відрізнялося озброєння, призначення і навіть основні ТТХ – вага, габарити. Всього було випущено двадцять дві модифікації – одні довели свою ефективність і випускалися сотнями, в той час як випуск інших обмежувався кількома пробними десятками.
Розповімо про найцікавіші з них поповнили список бронетранспортерів Другої Світової війни. Адже кожен з них заслуговує окремої уваги:
- Наприклад, Sd Kfz 251/2 представляв собою повноцінний самохідний міномет. Крім стандартного кулемети MG-34 він комплектувався ще й минометом sGrWr 34 калібру 81 міліметр з боєкомплектом в 66 пострілів
- А Sd Kfz 251/3 використовувався як машина зв’язку – цей бронетранспортер укомплектовывался різними моделями радіостанцій і різними типами антен. Зрозуміло, в результаті координація дії значно поліпшувалася, що дозволяло військам діяти більш злагоджено і ефективно.
- Головним призначенням Sd Kfz 251/6 стала перевезення командирів дивізій, корпусів і армій. Вона обов’язково комплектувалася раціями, завдяки чому командувач міг отримувати зведення прямо з поля бою, обговорювати подальші дії з іншими командирами.
- Sd Kfz 251/8 використовувався як броньований санітарний автомобіль. Вміщав в себе вісім сидячих поранених або ж чотирьох сидячих і двох лежачих.
- Sd Kfz 251/9 представляв собою потужну вогневу одиницю, так як був укомплектований не тільки звичним кулеметом, але ще й цією гарматою! Короткоствольная 75-міліметрова Kwk-37 з боєкомплектом в 52 снаряда не представляла небезпеки для танків ворога, зате чудово показала себе при знищенні живої сили противника, а також укріплених вогневих точок.
- БТР Sd Kfz 251/11 став справжнім подарунком для зв’язківців. На праве крило встановлювалася котушка з телефонним кабелем, що дозволяло прокладати його, не виходячи з порівняно безпечного десантного відсіку.
- Sd Kfz 251/16 став дійсно страшним знаряддям. Крім двох кулеметів MG-34 він комплектувався двома 14-міліметровими вогнеметами. Загальний запас огнесмеси становив 700 літрів – цього вистачало, щоб зробити до 80 пострілів. Причому дистанція поразки була досить великою – до 35 метрів (сильно впливало напрям і сила вітру). Однак для знищення живої сили, особливо солдатів, що засіли в окопах, ця модифікація чудово підходила.
Де застосовувався БТР
Почнемо з того, що німецький бронетранспортер “Ханомаг” ефективно використовувався протягом всієї Другої Світової війни – починаючи з захоплення Польщі в 1939 році, закінчуючи обороною Берліна в квітні 1945 року.
При окупації країн Європи він дозволив значно підвищити мобільність, перекидаючи великі сили в потрібні місця в самі стислі терміни.
Але повною мірою оцінити її змогли тільки головнокомандувачі на Східному фронті і в Африці. Бездоріжжя, бруд, пісок – все це робило застосування звичайних вантажних автомобілів практично неможливим. А гусеничний привід дозволяв бронетранспортеру ефективно долати будь-які перешкоди, блискуче виконуючи поставлені завдання.
Висновок
На цьому ми закінчуємо статтю. Тепер ви більше знаєте про БТР “Ханомаг”, яким може похвалитися практично будь-музей військової техніки Європи. А заодно маєте уявлення про його ТТХ, броні, озброєнні і навіть різних модифікаціях.
