«Слово о полку Ігоревім» – це знаменитий пам’ятник давньоруської літератури. Твір описує невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців, його полонення і подальше спасіння з рук ворогів.
Незважаючи на те, що твір є загальновизнаним шедевром всієї давньоруської культури в цілому, інформації про нього самому дійшло до наших днів небагато: ми не знаємо ні дати, ні місця створення, ні навіть імені автора, з під чийого пера і народилося Слово«. Останнє питання є особливо обговорюваним серед істориків і літературознавців, оскільки зараз існує більше двадцяти гіпотез, ким же є безіменний творець.
Незважаючи на те, що автор «Слова» замовчує про своє ім’я і походження, з перших рядків ми розуміємо, що він так само є повноцінним героєм твору, хоч і не є одним з діючих осіб історії про князя Ігоря. Вже у вступі, він починає свої роздуми, в яких попереджає читача, що не буде слідувати старим традиціям і писати «вигадки Бояновы», безіменний автор вирішує переказати нам «билини сего времени» і передати всю історію невдалого походу 1185 року такою, якою вона була насправді.
Надалі, після представлення своїх героїв, автор робить безліч коментарів з приводу їх дій і вчинків, дає їм свою суб’єктивну оцінку, спираючись на свої власні почуття і почуття всього російського народу. Цьому допомагає особливий синтаксис твору, що має особливу емоційне забарвлення.
Крім оцінки своїх героїв, автор оцінює всю ситуацію на Русі часів феодальної роздробленості. На протязі всього твору митець згадує про згубні наслідки міжусобиць, у тому числі наводить історію ворогів Русі – половців, серед яких так само нещастя з-за ворожнечі їх князів. Творець «Слова» намагається переконати своїх сучасників та їх нащадків у тому, що тільки будучи єдиною Русь буде процвітати, що усобиці знищать не тільки ворогуючих князів і їх дружин, але і весь російський народ.
Таким чином, творець, не сказавши про себе ні єдиного слова, постає перед нами як мудрий і освічений чоловік, щиро відданий своїй Батьківщині і має активну громадянську позицію. Він чесний і не боїться говорити правду, він не збирається описувати всі події 1185 року, ідеалізуючи своїх героїв і перетворюючи сувору правду в бравую легенду. Незважаючи на це, він не преуменьшит заслуги мудрих князів і буде звеличувати їх за справжні заслуги.
Твір Автора Слова о полку Ігоревім
У світовій літературі не так вже й багато творів, якими зачитувалися би всі нові і нові покоління. Саме до числа таких рідкісних шедеврів і належить «Слово о полку Ігоревім». І хоча створене воно було в далекому XII столітті, проте залишається актуальним і в наш час.
Немає сумнівів у тому, що «Слово…» не є фольклорним пам’яткою старовини. У ньому чітко вимальовується образ автора – мудрого, талановитого громадянина, який не боїться висловити власну точку зору, що відображає народні сподівання.
Вчені припускають, що він жив у Києві чи Чернігові, оскільки симпатизує своєму творі київському князю Святославу і навіть захоплюється ним. Ймовірно, автор був дружинником одного з давньоруських князів, досвідченим поетом-співаком. Написаний ним текст свідчить про те, що він отримав прекрасну освіту, добре знав історію, легко і правильно орієнтувався в державних справах і політичних подіях своєї епохи та часів минулих. Крім того чудово знав літературу і майстерно володів подібним спадщиною народної творчості. Йому близька поетична манера Бояна і він прагне їй наслідувати.
Правда, тепер неможливо встановити особу цього чоловіка і його ім’я. Але головне нам відомо. Він – справжній патріот землі руської, а не звичайний літописець, безпристрасно відобразив для нащадків історичні факти. На відміну від Бояна, який тільки вихваляв князів, автор «Слова о полку Ігоревім» приймає рішення творити «за билин цього часу», тобто правдиво відображаючи справжню суть описуваного. Адже в умовах, коли російське військо зазнало поразки, потрібно було не стільки хвалити князів, скільки дорікати за свавілля і небажання діяти спільно, закликати їх до об’єднання для захисту від набігів підступних і жорстоких половців, для збереження миру і благополуччя.
Любов до Батьківщини надихала автора. Його твір наскрізь просякнуте цим почуттям. Воно позначається і те, з яким трепетом і душевним хвилюванням він говорить про поразку війська князя Ігоря, і в тому, які слова знаходить, щоб передати печаль і відчай дружин убитих воїнів, і в намальованій широкій картині природи рідної землі.
Образи, теми і проблеми, порушені в «Слові …», знайшли відображення у творчості багатьох письменників, композиторів, художників. Вони продовжують розбурхувати уми і серця. І в цьому чимала заслуга автора – кращого з тих, кого народжувала руська земля.
