Цінність розповіді Толстого полягає в окресленні вдач і характерів татар, які проживають серед гір Кавказу. Тут ми бачимо їх у порівнянні один з одним, у відмінності їх статусу по відношенню один до одного, їх побут, моральні устої. З одного боку ми бачимо їх звичаї, завдяки яким ми, читачі, можемо мати деяке уявлення про людей іншої культури, розглядаємо відносини всередині їх середовища.
Наприклад, образ червоного татарина малюється в близькому порівнянні з образом чорного татарина. Толстой цим домагається більш чіткого ставлення до персонажа в уявленні відмінності характерів. Поряд з чорним татарином червоний виглядає менш сильним і менш значущим, поступаючись йому у чому: «Почав Абдул кричати на червоного, залопотів так, що слину з рота бризкає. А червоний лише жмуриться та мовою пощелкивает». Образ червоного допомагає зрозуміти, що груба фізична сила, жорсткість, укладена в ньому, не є основними і сильними якостями татарина в цілому. До того ж ці якості потім програють перед кмітливістю російського полоненого.
Червоний татарин – це той, з ким першим ділом стикається головний герой Жилін. «Бачить – наближається до нього з червоною бородою татарин на сірому коні. Верещить, зуби вишкірив, рушницю напоготові». Він відчуває від нього напір і жорстокість. Ситуація здається безнадійною. Але потім підключається такий персонаж як чорний татарин, його образ буде більш людяним. І в ньому вбачається більш привітний характер татарина. Далі буде ще важливий образ дівчинки, старого. Але образ червоного татарина не зникає. Він продовжує з’являтися і нагадувати про собі як щось чужорідне і вороже головному герою.
Червоний несе в собі наче вогонь, силу, обозначаясь червоним або рудим, а ще риси хижака. Чорний в порівнянні з ним ближче до землі, господарності, збагачення. Він добросердечен та розважливими червоного, який відрізняється запалом і непримиренністю: «Червоний татарин увійшов, промовив щось, точно лається, і став; сперся на притолку, кинджалом пошевеливает, як вовк спідлоба зиркає на Жиліна».
Показово, що червоний татарин терпить поразку в середині розповіді, коли привозять тіло вбитого його рідного брата. І тим самим наростає напруга в його відношенні до головному героєві і його товаришеві, російським полоненим. Наростає непримиренність: «Червоний татарин не любив Жиліна. Як побачить, насупиться і геть відвернеться або вилає».
Образ червоного татарина укладає в собі все найбільш небезпечні риси характеру, все те, що налаштовує два різних народу один проти одного.
