Образ і характеристика Червякова в оповіданні Смерть Чиновника Чехова твір

У творі Чехова “Смерть чиновника” нас знайомлять хоч і не з такою великою кількістю персонажів, але все ж ці персонажі своїм чином вдосталь заповнюють всю ту порожнечу, навмисно створеної автором, для створення алегоричних образів. Виділити з цих персонажів необхідно Червякова.

Черв’яків – персона особлива, зі своїми унікальними рисами характеру, це людина, який звик сидіти тихіше води нижче трави, і не показуватися на людях. Його світогляд полягає в тому, що такі люди як він зобов’язані прислуживаться людям стоять вище по чину, буквально шануючи їх за богів. Він прожив так майже все своє життя, спираючись на дані переконання, він і сформував свій характер таким чином. Навіть його прізвище говорить про нього, як про людину низькому, жалюгідному, без власної думки і наміченої мети в житті.

У творі його низький характер розкривається з новою силою. Він показується нам як людина гидкий, огидний саме своєю поступливістю, безхребетністю, і всепоглинаючим підпорядкуванням. У сюжеті нам розкривається ситуація, де Черв’яків випадково пчихнувши на старшого по чину людини, що переслідує його з постійними вибаченнями, і навіть незважаючи на прийняті вибачення, він все також продовжує переслідувати цієї людини, ну і відповідно той чоловік не витримує і кричить на Червякова. Черв’яків ж, роздавлений даним фактом повертається додому, де лягає спати і вмирає.

З усього вищесказаного ми робимо висновок, що його образ будується лише на одній лише услужлисвости і боягузтво, страх протиставити що-небудь стоять вище чинам, побоюючись втрати свого становища. Через цей образ автор розповідає нам, наскільки абсурдні були відносини між чинами в той час, що аж могло дійти до смерті від сорому, від якої і помер Черв’яків. Не змирившись з осудом з боку вище стоячого чину, він не впорався зі своїми емоціями і помер в соромі.

Дивіться також:  Характеристика і образ Гурова в оповіданні Чехова Дама з собачкою твір

Також слід зазначити, що через цей образ автор передавав абсурдність зайвої відданості низьких до вищих чинів. Так як, по суті, вони всі рівні, просто комусь пощастило просунутися по службі, тобто вони виявилися з потрібними людьми в потрібний час, а кому не так пощастило, і вони навіки залишилися в нижчих чинах, але це ще не привід вислужуватися перед ними і бути таким жалюгідним, і впасти так низько, як це зробив Черв’яків.