У п’єсі Чехова «Вишневий сад» мене особисто приваблює не так багато персонажів, скоріше навіть дуже мало, але один з них вразив мене своєю розсудливістю порівняно з іншими героями — це Фірс.
Фірс — старий слуга, якому вісімдесят сім років. Він дуже поміркований, тихий, спокійний і раціональний людина. Тільки от довелося йому жити у вік, коли наздогнала його велика біда: скасування кріпосного права. Так-так, для Фірса це справжня біда, тому що він прихильник старих поглядів, він щиро вірить в те, що для того, щоб у країні і в суспільстві був порядок, цьому самому суспільству просто необхідні відносини «пан-слуга». Коли у кожного є свої зобов’язання і за рахунок цього складається нормальний, упорядкований державний лад. Скасування ж такого ладу тягне за собою жахливі наслідки для людей, які звикли до старих законів: вони просто не знають, навіщо вони потрібні в цьому світі. Те ж саме стосується і Фірса, його душевна рана відкрилася тому, що він не знає, навіщо він потрібен, він відчуває себе зайвим.
Проте наш герой розуміє, що про Раневської і Гаеве, яким він прислуговує, ніхто не подбає, що вони не пристосовані до життя емоційно не подорослішали настільки, щоб Фірс зміг спокійно піти на спокій. Гаєв навіть не може сам надіти потрібні штани, хоча йому п’ятдесят років! Ці два «дитини» і тримають ще Фірса на плаву.
Що стосується головного об’єкта п’єси — вишневого саду, то його образ тісно пов’язаний з Фирсом, тому що саме життя, старі підвалини і той стабільний світ, який був у літнього слуги, він і асоціює з вишневим садом, який ось-ось кане в Лету.
Фірса дуже часто асоціюють з духом садиби, тому що він ввібрав в себе дуже багато років життя в садибі, знав багатьох предків, які володіли нею і дуже поважав панів, яким вона належить зараз. Фірс — це символ відданості до останнього подиху своїм поглядам, а разом з тим і своїм панам: навіть після їх від’їзду з садиби він продовжує там жити.
Смерть же Фірса для мене, як для читача, означала і смерть всіх старих порядків садиби, означала якийсь логічний, але дуже тривожний і гнітючий кінець цілої епохи таких вірних і відданих слуг, яким був Фірс. На зміну йому приходять такі лакеї, як Яша. Я думаю, що Яша — яскравий антагоніст Фірса, потрібний, щоб ще раз підкреслити читачеві різниця між минулим світом і світом майбутнім після переломного моменту скасування кріпосного права.
Твір про Фірса
Твори Гоголя завжди були наповнені темами, які розбурхували уми сучасників, змушуючи їх міркувати над тим чи іншим питанням, інакше кажучи, він змушував людей мислити, намагаючись направити їх на шлях просвітлення і усвідомленості, і неважливо хто ці люди.
Так у своєму творі “Вишневий сад” він обговорює з читачем тему скасування кріпосного права, можливих наслідків цієї події, і інших речей, щодо яких непогано було б поміркувати разом. Власне, він так і зробив у своєму творі. А саме в цьому творі він розмірковує через образ Фірса.
Через його образ автор передає нам всю ту гаму емоцій, яку відчувало старе покоління, яке звикло до усталених норм і прав. Через образ Фірса також простежується проблема консерватизму, тобто заперечення всього нового і революційного, так як старе суспільство звикло до усталеним правилам і не хотіло їх міняти, саме цим і пояснюється зайвий консерватизм Фірса. Він просто боїться втратити ту життя, до якої звик, і яку він покохав усім серцем. А в процесі розповіді ми дізнаємося, що цю саму життя у нього, можна сказати, відняли, з-за чого він дуже сильно обурюється, так як звик підкорятися, і бути підпорядковуваним. Єдиним оплотом його старої життя є вишневий сад, в якому він відчуває себе в минулому, переносячись у той час, яке є для нього приємним і променистим. Виходячи з усього цього, образ Фірса стає максимально зрозумілим і ясним.
Фірс людина старої епохи, не сприймає нічого нового, і не бажає змін у своєму житті, по правді кажучи, його з легкістю можна назвати людиною вельми консервативного характеру і способу життя. Так як він звик до всього старого, скасування кріпосного права, що само по собі досить нове для Росії, змушує його відчувати себе дуже незатишно навіть вдома, і тільки у своєму вишневому саду він може відчувати повну безпеку і безтурботність.
Також через його образ, автор говорить з читачем, обговорюючи питання правильності рішення влади скасування кріпосного права, так як його терзали подібні думки, і він часто думав про те, що ж може відбутися разом після цієї події. Куди ж поверне вектор розвитку його батьківщини після скасування настільки жахливою речі як кріпосне право.
