У творі Чехова “Вишневий сад” представлено безліч цікавих персонажів, які тим чи іншим чином створюють в творі атмосферу, яку задумував автор цього твору, тобто Чехів. Серед цих персонажів слід виділити Шарлотту Іванівну.
Шарлотта Іванівна – жінка середніх років, досить приємної зовнішності, яку автор подає як досить приємний образ. Вона виглядає досить охайно, щоб охарактеризувати її як жінку благородну з багатої родини, якою вона і є.
В її образі автор намагався уточнити ті тонкощі, які йому хотілося б передати, щоб з повнотою і чіткістю описати. Та жіночна гордовитість і благородний вигляд роблять її образ ще більш витонченим, ніж він є.
Характером ж, жінка вельми неординарна, що контрастує з її, здавалося б, легким і простим для сприйняття. Ця жінка – загадка, розгадати яку під силу далеко не кожному. У її характері присутня та загадкова таємничість, що змушує людей йти за нею, і ставитися до неї з теплотою і любов’ю.
Також в її образ автор додав особливість, яка завжди приваблювала, і буде притягувати людей до такої людини. Вона дуже самостійна і досить вільно мислить, не залежно від когось або чогось стороннього. Ніщо не зможе змінити її думки, і ніхто не зможе переконати її у чому б то ні було, що робить її досить цікавою персоною, зі своїм унікальним думкою на все, що її оточує. Саме таким чином Чехов загострює увагу на її унікальності у всьому творі, в той час як всі інші просто однотипні і не дуже цікаві особистості для ознайомлення, Шарлотта Іванівна створює унікальний контраст, на якому вона дуже сильно виділяється із загальної маси.
Але навіть з таким, здавалося б, зарозумілій і зазнавшимся характер, їй властива доброта і милосердя, які вона проявляє на протязі всього твору. Таким чином, ми бачимо, що автор зробив її такою, щоб дати читачеві зрозуміти, що навіть люди, які на перший погляд здаються досить відчуженими і неинтересующимися життям оточуючих, насправді мають дуже сильною емпатією, що дозволяє їм з ефективністю допомагати оточуючим. Шарлотта Іванівна чудово розуміє почуття свого співрозмовника, що і дозволяє розташувати його до себе.
Спосіб 2
Одним з найбільш дивних і спочатку незрозумілих героїв «Вишневого саду» Чехова служить Шарлотта Іванівна, гувернантка сім’ї Раневских. Якісь ролі в п’єсі мені подобаються, якісь викликають огиду, але роль Шарлотти була завжди в моїй свідомості нейтральною і мало на що впливає. Для мене це лише найзагадковіший персонаж у всій п’єсі.
Її загадковість полягає у кількох аспектах: по-перше, читачеві важко зрозуміти, навіщо потрібен цей образ, що він несе для п’єси, які у нього завдання і що читач повинен побачити в ній. По-друге, у Шарлотти ні паспорта, ні батьків, ні сім’ї, ні чоловіка, вона не знає свого походження і просто живе, щоб жити. І, по-третє, Шарлотта Іванівна ніяк не стикається з головною подією п’єси — продажем маєтки.
Відомо лише, що Шарлотта вміє показувати фокуси, говорить німецькою мовою і часом вивергає з себе нелогічні і недоречні, на перший погляд, фрази. А ще більша таємничість зароджується, коли дізнаєшся, що для Чехова це був краща роль у всій п’єсі. Роль другорядна, ніякими прикметами в характері не володіє, чим же вона могла так сильно сподобатися Чехову? Саме це питання почав мучити мене, коли я дізнався про слова Антона Павловича. Адже якщо сам автор виділяє якусь роль, тим більше, що це не головна роль п’єси, то завжди хочеться зрозуміти: що він побачив у ній, чому я не можу побачити того, що бачив і вкладав він?
Відповідь цей ховається на поверхні: якщо поміркувати, то всі герої п’єси залежать від свого статусу, походження і моди, домінуючої тоді в суспільстві. Шарлотта Іванівна ж є як би спостерігачем усього, що відбувається, вона не перебуває у близьких відносинах ні з ким, вона не хоче бути прихильником моди, яким був лакей Яшка, у неї абсолютно відсторонені думки та репліки. Я думаю, що Чехов хотів вкласти в цю роль образ людини, який височить над усіма локальними у п’єсі проблемами, Шарлотта вище всіх цих проблем і турбот, її, на перший погляд, бездумних репліках, і є вся суть, уся істина, тому що істина народжується в судженнях того, хто не залежить і не зацікавлений в якійсь стороні дискусії. Шарлотта Іванівна, на мій скромний погляд, — це образ насіння, яке проростає в будинку Раневської, насіння, ім’я якій, істина.
