В оповідання російського письменника В. С. Тургенєва «Муму», за даними дослідників, лягли реальні події, які відбувалися в московському будинку матері письменника В. П. Тургенєва. Герасим, який займає в творі центральне місце, був узятий на основі реально існуючої людини.
Прототипом цього персонажа послужив кріпак Андрій на прізвисько Німий. Цікаво відзначити їх головне і істотне відмінність один від одного. Так, якщо Герасим після виконання наказу барині втопити собачку виконує його, і відразу йде від неї, то Андрій Німий продовжує після цього й надалі вірно служити своїй господині. Це все посилює інтерес до розповіді письменника.
Головний герой оповідання Герасим – двірник, високий і богатирського статури, якого пані забрала з села з собою до Москви. Він швидко і вміло, з великою старанністю виконував всю доручену йому роботу. Постійно утримувати порядок у дворі йому не складало труднощів, адже в селі, будучи ще селянином, він виконував і не таку роботу. Персонаж дуже сильно сумував по селі, в місті він відчував себе заточеним в клітку. Житло його відповідало цьому почуттю. Це була тісна комірчина над кухнею, яку він постійно замикав на ключ. І ось він-то виявляється глухонімим людиною. Він може тільки мукати, по суті почасти через це розповідь і має таку назву. Муму – це прізвисько цуценя, дана їй Герасимом чинності недуги її господаря.
Тургенєв любив показати, як часом за грубою і жорсткою зовнішністю ховається найдобріша і чутлива душа. Оповідання «Муму» теж можна віднести до цієї любові письменника. Для оточуючих Герасим – похмурий, черствий і байдужий; його все цураються, хоч і поважають. Але завдяки собаці, ми бачимо співчутливого людини, з великим серцем.
При прочитанні мене дуже вразило, як за велінням барині, головний герой власноруч позбувається самого дорого для нього, від бідної собачки Муму…дуже зворушлива сцена. Після цієї трагічної події Герасим остаточно замикається в собі, і їде назад у село. Більше до себе він так і не підпустить нікого.
Твір про Герасима
В основі оповідання І. С. Тургенєва, лежить реальна подія, що мало місце в будинку Варвари Петрівни Тургенєва, матері письменника.
В оповіданні «Муму», описується московський будинок, в якому живе стара пані. Вона мала численну челядь, серед якої виділявся Герасим, який працює двірником. Герасим – це здоровий, сильний мужик, справжній російський богатир. З народження Герасим володів одним недугою – він був глухонімий. Родом цей богатир був із села, де вважався самим справним з сільських мужиків. Володіючи непомірною силою, Герасим працював за чотирьох, виконуючи всю селянську роботу. На нього було приємно дивитися, коли він працював, така була його сила і міць, здавалося, що він все робить граючись, не докладаючи зусиль.
Все змінилося після того, як з села Герасима забрали в місто. Йому пошили нову одяг, дали мітлу, і поставили працювати двірником. Місто не сподобався Герасиму, з дитинства він звик дихати вільним повітрям, любив простір, важка селянська праця, до якого був з дитинства звичний. Його обтяжувала міська обстановка, а робота, виконувана Герасимом у барині, здавалася жартівливій. Потрапивши в місто, він довго сумував і тужив, але з часом людина звикає до всього звик і Герасим. Він старанно і ретельно виконував свою роботу, він був привчений до порядку, і від усіх вимагав того ж. З іншими дворовими людьми Герасим пояснювався за допомогою жестів, а так як він був суворим і серйозним чоловіком, всі його побоювалися і поважали. Він жив окремо від усіх в комірчині, яку сам облаштував, і завжди закривав його на ключ, бо не любив, щоб хтось до нього ходив.
Серед прислуги у барині жила дівка Тетяна, до якої Герасим почав проявляти почуття. Але пані раптом спало на думку, видати її заміж за Капітона, теж з челяді. Побоявшись непередбачуваних дій німого, керуючий і челядь, зробили все можливе, щоб відвернути Герасима від дівчини. Через рік, після її від’їзду, німий врятував з води цуценя, якого приніс у свою комірчину. Всю свою любов і ніжність, Герасим віддав цій собачонке, він прикипів до неї всім серцем. Муму, так Герасим назвав собаку, платила йому такою ж любов’ю і прихильністю. Але і тут Герасима очікувало нещастя: бариня розсердилася на собачку, і наказала від неї позбутися. Настільки глибоко кріпацтво в’їлося в душі селян, що Герасим беззаперечно виконав волю барині, і втопив свою собаку. І тільки після такого вчинку в його душі стався перелом, і він збунтувався. Герасим зібрав свої речі і пішов у село, висловивши таким чином свій протест проти системи.
5 клас
