Вона – саме так називає Бунін головну героїню свого оповідання «Чистий понеділок». Більш практично ніяких подробиць не дається крім вказівки на проживання раніше в Твері, багатство і красу. При цьому Бунін досить детально розписує особливості особистості героїні, яка: мовчазна і спокійна, задумчива.
Бунін пише розповідь від особи головного героя. Тому і про героїню ми дізнаємося від нього і як би через призму його особистої оцінки, але також маємо можливість і самі зрозуміти який насправді є героїня. Вона здається поверхневої і наче байдужою до всього іншого світу і героя теж.
З боку може здаватися, ніби героїня навіть трохи покладається на головного героя, який із завидною стабільністю звертає на неї увагу, привозить різні подарунки і водить по ресторанах. Дійсно, іноді жінки можуть користуватися обіцянкою тілесної близькості, для того щоб отримати якісь вигоди. Тим не менш, героїня не є такою меркантильною особою і навіть не через нормального матеріального становища.
Адже деяким людям може просто подобатися увагу іншої людини, можливість маніпулювати. Проте, героїня не така, мені вона здається дуже глибоким і цікавим характером, що приховано за зовнішньою недбалістю. Навіть не просто прихований, але розташовується там.
Вона зовсім не приховує власної глибини і вдумливості, але і не хизуватися цим. Вона спокійно може підтримувати і просте світське спілкування і також може захоплено розповідати про Давньої Русі, відмінності монастирів. У цій людині цілком нормально об’єднуються різні грані цього світу і такий факт говорить не про поверховість, але навпаки про глибокому розумінні цього світу.
Бунін не дарма вказує часові рамки для своєї розповіді. Мова йде про передреволюційної пори, часу Першої світової, коли країна перебуває в якомусь пошуку подальшого шляху. Ці настрої відбиваються і на простих людях.
Надалі, хтось піде в білогвардійці, щоб на крайньому видиху в стрімкому ривку подібно барона Унгерн прагнути зберегти імперію, інші підкорятимуться нової влади і будуть валити церкви, які зовсім недавно регулярно ходили і будували побожні особи. Героїня бачить відповідь духовності, тільки там бачить справжню можливість для себе і для батьківщини. До речі, характерною деталлю є перебування героїні, яка стала черницею, поблизу від імператриці, яка символізує країну в цілому.
