Твір А. С. Пушкіна “Борис Годунов” оповідає про період Смутного часу в Росії, коли скінчилася епоха царювання династії Рюриковичів і на престол зійшли Романови.
Григорій Отреп’єв ─ один з головних героїв трагедії і чимало значуща, досить загадкова і яскрава особистість в історії. Характер його мінливий і непростий, він досить розумний і приваблює своєю всебічною талановитістю.
Стався Григорій з небагатого боярського роду, при народженні назвали Юрієм. Юнак був здібний і допитливий, знав грамоту, тому мати, до цього часу вдова, відправила його до Москви на службу, але за збігом обставин він приймає постриг і стає монахом Григорієм. Після довгих поневірянь по монастирях потрапляє в Чудов монастир, що визначає його долю.
Було Григорію в той час 20 років від роду. Невисокого зросту, але міцної статури, завжди привітний, він справляв на оточуючих приємне враження. Наставник його, старий чернець Пімен, оцінив його вміння і писарем призначив собі в допомогу.
Часто спілкуючись з Пимоном і ведучи з ним довгі бесіди, Григорій дізнається, що царевича Дмитра, законного спадкоємця престолу та його ровесника, вбили 12 років тому за наказом Бориса Годунова. Звістка не дає йому спокою і, авантюрист за вдачею, Григорій вирішує випробувати долю. Скромне життя монаха його не приваблює, йому хочеться дій і достатку, у нього зароджується ідея видати себе за спадкоємця трону. Він йде з монастиря і таємно їде до Литви, де вступає на службу до маєтку Вишневецьких.
Після недовгого часу Григорій насмілюється відкритися священика і називається царевичем Дмитром, врятувалися спадкоємцем російського престолу. Це визнання, як зерно в благодатному ґрунті, охоче приймається, так як Польща і Литва давно хочуть позбутися утисків Росії і російського царя. Лжедмитрія представляють литовського короля, після чого він отримує повну підтримку і короля, і всієї знаті. Допомагаючи йому, вони розраховують впливати на Московію.
Самозванець знайомиться з донькою польського воєводи Мариною Мнішек і стає її нареченим. За підтримки Мнішека Лжедмитрій збирає військо і веде його на Москву, але виявляється досить безтурботним у військовій справі. Вступивши в нерівну битву з царською армією, втрачає багато своїх воїнів, але не здається, знаючи, що користується народною підтримкою. Лжедмитрій зображений справжнім вождем: спочатку впевнений у перемозі, після поразки ─ спокійний. Він майстерно грає взяту на себе роль, грає безтурботно, не замислюючись про наслідки.
Тим часом Борис Годунов раптово вмирає, на престол сходить його син Федір, але править недовго, гинучи від рук соратників Самозванця. Лжедмитрій робить те ж, що і Борис Годунов ─ усунення законних спадкоємців. Йому вдається зайняти трон, але народ досить швидко розуміє ціну його правління.
Твір на тему Отреп’єв
Одним з головних персонажів стає двадцятирічний юнак Григорій Отреп’єв, він же – Лжедмитрій. Ще будучи підлітком, молодик поневіряється по монастирях. Дорога приводить Григорія в Чудов монастир, де його наставником стає літописець – чернець Пімен.
Олександр Сергійович описав героя, блакитнооким рудоволосим боярином, низького зросту, з широкими грудьми і з бородавками на лобі і щоках. Зовнішністю його наділили приємною, як про нього одного разу сказала одна дама, «Він був не красень, і не урод». При своєму невеликому зростанні він був непропорційний: руки різної довжини і широкі груди й плечі, а так само мав “бичачу” коротку шию. Був дуже незграбний, хоча був дуже сильний “він міг зігнути підкову”.
Через деякий час Гришка дізнається від свого наставника, що царевич Дмитро був однолітком нашого героя:
“Дванадцять років – він був би твій ровесник…” (Пимен – Григорію)
Після чого Отреп’єв замислив хитрість: піти з монастиря і видати себе за дивом врятованого молодшого сина Івана Грозного. Йому захотілося жити в розкоші, бенкетувати царським вечерею, вести в бій війська.
Автор зображує персонажа як спритного в перевтіленні людини. Він є нам ченцем, закоханим чоловіком або ж спритним дипломатом. Він відрізнявся вдатність і спритністю
Наш герой не з числа вразливих персонажів. Він – рішучий, самовпевнений і, можливо, відчайдушний хлопець. Він вирішується ризикнути всім: свободою, своїм життям і збігає в Литву, де спочатку влаштовується працювати слугою. Слідом визнається «духовного батька», мовляв він загинув царевич Дмитро.
Герой переконав усіх у Польсько-Литовській державі, що він дійсно є російським царевичем.
Колись був ченцем, а став впевненим у собі юнаків, що змусив повірити всіх (і себе в тому числі) що він – Дмитро.
Трагедія закінчується тим, що нинішній цар Борис захворює і вмирає, його син Федір (що сходить слідом за батьком на трон) разом зі своєю матір’ю – вбиті соратниками Гришки. Після чого Лжедмитрій стає новим царем.
Колись бідний інок досяг всього, про що і мріяти не міг. Замість нудної чернечого життя він став царем, проповедничеству він вважав за краще вести війська в бій. Він кардинально змінив своє життя. Але за все треба платити. Як свідчить історія, царем він пробув не довго. Через трохи більше року він був убитий в результаті змови.
