Григорій Іванович – один з другорядних персонажів повісті. Він був високим чоловіком з бородою, проплешинами і довгим носом, який був схожий на мову. Крім того, він носив темні й важкі окуляри, а під окулярами ховалися каламутні червоні очі.
Майстер Григорій був хорошою людиною. А хороших людей, які оточували нашого маленького героя, було набагато менше, ніж поганих людей.
Майстер Григорій був простою людиною, але в той же час дуже розумним. Здавалося, що крізь свої окуляри він бачить все наскрізь, саму суть. І він теж любив, коли йому дивилися прямо і відкрито очі в очі. Він і маленького Алешу Пєшкова вчить дивитися всім прямо в очі. Майстер був дуже доброю людиною.
Герой носить окуляри, тому що у нього дуже-дуже слабкий зір. Він вже наполовину осліп і положення його ніяк не поліпшувалося, а ставало тільки гірше.
Григорій зловживає спиртним. Він дуже багато п’є, і бабуся, наливаючи йому новий стакан горілки, навіть попереджала його, що з-за цього він може і зовсім осліпнути. Але при цьому майстер майже не п’янів від спиртного, тільки ставав все більш говірким.
Злі і нестерпні дядьки маленького Олексія Пєшкова постійно по-злому жартують над Григорієм, часто обзивають його образливими словами, дають прізвиська. Майстер терпить їх витівки мовчки, іноді тихенько крякає і з побоюванням бере предмети зі столу.
Важка, напружена обстановка у Кашириных зачіпає і Григорія. Він навіть бурчав, що краще б йому осліпнути зовсім і піти тоді по світу.
Григорій був старим другом батька маленького Олексія Пєшкова і в розмовах з героєм часто згадував його батька добрим словом, говорив, що він був «великого серця».
Майстер Григорій дуже любить маленького Альошу, добре до нього ставиться. А хлопчик часто уникає спілкування з ним, чого зовсім не розуміє бабуся героя.
Григорій і дід Василь багато років тому відкрили разом майстерню. Поступово дід Василь став в майстерні господарем, а Григорій так і працює всі ці роки на діда. Майстер нарікає на те, що всі свої сили він витратив на діда, а від діда допомоги не дочекатися.
Григорій все-таки сліпне остаточно, і дід Василь виганяє його. Незважаючи на довгі роки роботи (майже сорок років) дід нічим не допомагає старому другові. Майстру доводиться ходити по дворах і жебрати. Він ходив по дворах з маленькою бабусею, яка просила милостиню. Майстер при цьому мовчав, як німий.
З усієї родини Кашириных допомагає майстру Григорію тільки бабуся. Вона годує його, напуває чаєм, дає йому гроші, хоч майстер нічого не просить. І бабусі, і маленькому Альоші дуже соромно перед майстром за поведінку діда. Бабуся вважає, що дід Василь робить великий гріх, ніяк не допомагаючи Григорію. І вона виявляється права – в кінці кінців дід Василь потрапляє в таку ж ситуацію, як і майстер Григорій.
