Написана у 1839 році, поема М. Ю. Лермонтова «Мцирі» стала одним з кращих творів свого часу. Головним героєм поеми став юнак Мцирі, який народився і ріс в дикій природі, однак абсолютно випадково потрапив у монастир, де і провів решту життя.
Грузинка хоч і є другорядним героєм у поемі, проте вплив її образу на головного героя навряд чи можна назвати другорядним. Автор розповідає нам про те, що одного разу Мцирі зміг покинути свій ненависний монастир і відправитися назустріч дикої природи Кавказу. Але ніщо так не вразило головного героя в природі, як проста дівчина-грузинка, яка при зустрічі була одягнена в національне вбрання. Автор описує голос молодої грузинки як «солодко-вільний» і «безыскусственно живий», що ще раз підкреслює її молодість, свіжість і енергійність.
«І бідний був її вбрання» – так пише автор про дівчину. М. Ю. Лермонтов у своїх рядках також вказує на те, що дівчина і її родина живуть у бідній хатині на горі. Але бідність не заважала молодий грузинки сміятися, радіти життю. Автор кілька разів підкреслює грацію і легкість рухів красивої дівчини. Окремий рядок він присвятив темним очам грузинки.
Виріс в монастирі, Мцирі не міг і уявити, якими красивими можуть бути грузинські дівчата, які виросли в горах. Головним чином, про заворожливому образі вродливої молодої дівчини говорить те, що головний герой, Мцирі, проніс її яскравий образ у своїй пам’яті до останнього дня свого життя. Цей образ приходив йому уві сні й перед смертю. Пізнавши смак вільного життя, Мцирі не розумів, навіщо жити, якщо все життя доведеться провести в монастирі, не знаючи волі. Примітно, що головний герой, уявляючи образ вільної життя, головним чином малював образ підкорила його грузинської дівчини, чув її чарівний «солодко вільний» голос. Він уявляв, як гуляє по могутнім лісам, спить під відкритим небом, і його супроводжує цей запам’ятовується, красивий, молодий голос.
Підводячи підсумок, можна сказати, що молода грузинка стала важливою складовою свободи для Мцирі, так як її образ був з ним протягом всієї його життя після зустрічі. Незважаючи на те, що ця дівчина – другорядний персонаж, роль грузинки у становленні волелюбності Мцирі робить її дуже важливою частиною романтичної поеми М. Ю. Лермонтова. Без молодої дівчини, яка захопила серце головного героя, образ вільного життя для Мцирі був би не повним і не таким привабливим.
Твір на тему Грузинка в поемі Мцирі
Безсумнівно, поема Михайла Лермонтова «Мцирі» по праву визнано одним з найкращих творів дев’ятнадцятого століття. Головний герой твору – молодий і волелюбна людина. Юнак, який народився і виріс у дикій природі, а потім опинився в монастирі, де прожив решту життя, по імені Мцирі.
Грузинка є другорядним персонажем твору Лермонтова, однак про вплив, надане їй на головного героя, ніяк не можна сказати як про другорядне. В поемі йде розповідь про те, як волелюбний юнак пішов з ненависного монастиря і вирушив назустріч природі і красі Кавказу. Але ніякі краси Кавказу не порівнялися, на його думку, з звичайної красунею-грузинської, одягненими в національні жіночі одягу (чадру), яка зустрілася йому на шляху. Лермонтов описує красу і молодість дівчини, це підкреслює і її голос, такий «солодко-вільний».
Однак наряд цієї дівчини бідний, адже її родина не була заможною. Грузинка разом зі всією своєю сім’єю проживає в бідній хатині (саклі) на горі. Однак незважаючи ні на що бідність не стала перешкодою для молоденької красуні – вона раділа життю і веселилася незважаючи на всі труднощі життя. Автор у творі не раз описує грацію і легкі рухи красуні, а також її прекрасні темні очі – морок її очей був глибокий, пише автор твору.
Мцирі виріс в монастирі і він і подумати не міг, що в горах живуть такі прекрасні дівчата. Герой провів у горах Кавказу три вільних дні і образ красуні-грузинки Мцирі проніс у своїй пам’яті до кінця днів. Дівчина часто була до нього в снах, з’явилася вона і перед смертю героя. Одного разу скуштувавши свободи, герой ніяк не міг зрозуміти, чому потрібно жити все своє життя в «ув’язненні» в монастирі. Дуже часто Мцирі, малюючи у мріях вільне життя, уявляв образ цієї грузинської красуні і ніби наяву чув її голос. Він часто уявляв собі, як гуляє на просторі, спить прямо під відкритим небом, і скрізь з ним був цей молодий і красивий голос.
Грузинка для Мцирі стала символом і невід’ємною складовою свободи в поданні героя, адже образ молодої красуні супроводжував його все життя після тієї пам’ятної зустрічі. Незважаючи на те, що красуні у творі відведена другорядна роль, те, що вона стала для героя символом свободи, ставить її на вищий щабель значущості в поемі Лермонтова. Адже без зустрічі з цією дівчиною вільне життя для Мцирі не видавалася б такою чарівною.
Варіант 3
У поеме «Мцирі», Лермонтова головний персонаж Мцирі переживає біль і стресові емоції від розлуки з рідною домівкою. Коли він потрапив в ув’язнення монастиря, який відрізав його від решти світу, почуттів, емоцій і рідної землі.
Після тривалої неволі, молодий чернець виривається на свободу, влаштувавши втечу. Після декількох днів життя на волі він розповідає про свої почуття і емоції, що переповнюють його. Чернець розповідає, як він любить свободу і як шалено радий відчути природу, а не тільки бачити її. Він з самого дитинства був пов’язаний з природою, її красою, насиченістю і беззахисністю. Але потрапивши в монастир він позбувся всього цього. У нього залишилася лише мрія. Мрія повернутися додому, на рідні землі.
Після нетривалого відпочинку на свободу, йому ненароком зустрілася дівчина. Він помітив цю прекрасну грузинку, коли вона спускалася до річки, щоб поповнити запаси води. Мцирі не дав виявити себе і милувався голосом дівчини на відстані. Він описує цю дівчину, кажучи, що вона молода і голос її такий же молодий, солодкий і живий. Незважаючи на те, що вбрання дівчини був досить бідний, спогади про її чорних очах і живому голосі не дають Мцирі нормально спати і він прокидається серед ночі при повному місяці, де згадує кожну деталь їх зустрічі. Як вона спускається до річки, набирає воду, легкий шум кроків, її молодий голос і її відхід до хатини, що стояла на краю гори з блакитним димком на краю.
Мцирі не вистачило часу, щоб досягти своєї мети – знаходження будинку. Але вмираючи, він не впав і не зломив свою волю. Залишився з природою воєдино він помер непохитним. Одна з його прохань перед смертю була – віднести його туди, де йому буде видно його рідний край – Кавказ.
Молода грузинка в даній поемі виступає не чим іншим, як нагадування про дім. Це спогад настільки сильно відбивається в його пам’яті, що він виразно пам’ятає кожну деталь до кінця своїх днів. Це образ послужив зміцненням духу, волі і сили волі. Знаючи, що він може ніколи не повернутися додому, він полонив в пам’яті кожну мить, яке живило його душу до останнього подиху.
