Якщо Іуда з Кариафа не найперший зрадник на землі, то лише тому, що у нього є прототип – Іуда Іскаріот. Здавалося б, все гранично просто. Підійти до людини, втертися в довіру, запросити в свій будинок і пригостити, мов рідного, а потім зрадити, навіть продати за тридцять срібників, поцілувавши на увазі у катів. Абсолютно стовідсотково здійсненний план, який з успіхом виконав Юда.
Яким же постає Юда з Кариафа в романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»?
В першу чергу молодим і цілком гарним, навіть дуже красивою людиною. Досить ретельно стежить за своїм чином. Кожна деталь його одягу, весь його вигляд говорять про те, що молодий чоловік спеціально причесывался, бороду стриг, наряджався, підбираючи всі деталі свого одягу і навіть сандалі з нагоди свята надів нові, знову ж таки, скрипучі.
Хіба це не говорить про те, що крім пристрасті до грошей, позначеної Афранием, Юда з Кариафа мав ще одну явну пристрасть – любов до себе. Він був серйозно стурбований тим, як він виглядає. Навіть трохи сп’янілий від своєї красою і гордий нею.
Але, швидше за все, він мріяв про щось більше, ніж все життя працювати в меняльной лавці своїх родичів. Він здається навіть був закоханий і готовий відвести свою кохану від обридлого ревнивого чоловіка, щоб одружитися з нею і завести сім’ю. Адже навіщо йому знадобилися гроші? Та ось тільки Низу чомусь сама зраджує Іуду в руки йдуть по його сліду катів Понтія Пілата. Ще раз, знову і знову, доводячи, що кожного зрадника чекає відплата.
Ніж, вонзенный в спину Юді, постає знаряддям правосуддя. Відновлення справедливості на землі. Брудне зрада віроломного негідника не могли чекати небесної кари. І Понтій Пілат подбав про те, щоб позбавити Ершалаим від молодого красивого чоловіка, здатного продати будь-якого всього за тридцять тетрадрахм. Юді так і не вдалося випадку скористатися своїм багатством, наче й не було його ніколи…
План був стовідсотковий. Юді вдалося зрадити мандрівного філософа без роду і племені. Але втекти від псів прокуратора було неможливо. Вони на багато спритнішим і стрімкіше наздоганяють свою жертву.
Твір Юда з Кариафа
Булгаковський Юда повторює образ біблійного, але при цьому автор створює трохи своєрідного і не канонічного героя, який відрізняється своїми особливостями. Якщо в канонічному писанні зрада Іуди обумовлюється малодушністю, то в Майстрі і Маргариті він просто є ласим до грошей людиною.
Насправді в образі Юди Булгаков передає кожної людини, яка відступає від віри заради власної вигоди. Зокрема Юда з Кириафа хоче влаштувати своє щастя з жінкою по імені Низу, яка має ревнивого чоловіка. Ясна річ, без грошей молода людина не може претендувати на якісь продуктивні дії, тому він вибирає нагороду за зраду мандрівного проповідника Ієшуа.
Юда не хоче небесного щастя, а точніше бачить щастя земне чимось матеріальним і потрібним для себе. Тому він досить легко зраджує Ієшуа і вибирає власне щастя з Низой.
Чи ми можемо дорікнути цього героя? Навряд чи. Адже чимало людей вибирають земне щастя, яке міняють на щастя небесне.
Характерною деталлю є краса цього героя, ця деталь дозволяє міркувати про те, чому його вибрала Низу, про його пристрасті до задоволення і можливого марнославству. Ймовірно, Юда схильний до простих плотських задоволень. Він обожнює гроші і тому спеціально працює міняйлом.
Звичайно, філософія Ієшуа приваблює цього героя, як приваблює і будь-якого. Тим не менш, для цієї людини набагато ближче його гроші і Низу, ніж якісь проповіді.
Цілком логічним є і результат такої людини, який виявляється отмщенным тим, хто засуджує самого Ієшуа. Понтій Пілат прагне відновити умовну справедливість і сам залишається як би осторонь від цього дійства. Тут ми бачимо досить відсторонене ставлення до світу прокуратора.
Адже сам Пилат хотів забрати Ієшуа у власну резиденцію і теж фактично для здобуття якогось земного щастя (розумних бесід та лікування) а Іуда хотів віддати Ієшуа і теж для земного щастя. Так чи є різниця між цими проявами? Різниця не суттєва.
Насправді Ієшуа зраджує світ, якому той читає свою проповідь. Юда просто уособлює того самого обивателя, який здатний зрадити Га-Ноцрі. Адже не спроста в подальшому ім’я Юда стало прозивним в людській культурі і досить поширеним як якесь викривальний найменування для людини, яка веде себе негідно.
