Іван Тимофійович є головним героєм і оповідачем оповідання «Олеся». Дуже душевно і лірично, письменник зумів описати свого героя читачам. У повісті показується образ звичайного інтелігента того часу. З повісті ми бачимо, що це не прості люди, це особливий клас населення. Це люди дуже тонкі душею і тілом, начитані й освічені, але що найцікавіше, вони пливуть за течією життя, не хочуть на щось впливати або змінити. Головний герой ставиться до російської інтелігенції позаминулого століття, він дуже уважний до всіх людей. Дуже прискіпливий.
Письменникові вдалося показати свого героя читачам на роздоріжжі двох доріг. Коли читаєш повість, з’являється двояке відношення до героя, з одного боку, ми оцінюємо як позитивного персонажа, але в той же час з’являються негативні риси. Він дуже розумна і освічена людина, але нудьга перемагає цієї людини, він не знає чим себе захопити. У цей час він перебуває в Поліссі, і його бездіяльність призводить до біди.
Головний герой ніколи не обговорювала особисте життя людей, але своїми розповідями і моралями він намагається навчити суспільство чогось корисним. Іван Тимофійович, лікував людей, займався репетиторством і навіть хотів співпрацювати з місцевою владою. Але у нього настільки тонка душа, що йому це все нудно. Потрібно більше хвилювання і адреналіну. Він готовий на крайнощі, збирається познайомитися з відьмою, яка жила в тих краях.
Дуже добре описує героя мешканка лісу Олеся. Вона говорила, що життя його дуже нещаслива, наповнене смутком і розчаруваннями. Але Олеся тонко підмітила, що Іван Тимофійович, дуже начитана людина, знає безліч галузей наук, але він побажав з’єднати не з’єднується. Він любив робити подарунки дівчатам. Одного разу герой запитав у неї. Що вона хоче отримати в подарунок, на що дівчина попросила піти з нею в церкву. Для неї це був би найкращий вчинок. Але він знав, що дівчата не можна туди йти. Він біг за нею, благав, падав на коліна, просив її, що б вона туди не йшла. Але не вдалося переконати дівчину, за що вона й зазнала розплату.
Наш герой дуже м’яка натура. У нього відсутня сила волі, людина слабохарактерний, він не любить, коли йому руки цілують, і коли дуже близько наближаються. Любить тримати людей на відстані. Кажуть, що від долі не втечеш, ось і Іван Тимофійович не намагався від неї втекти, тим самим зруйнувавши юну дівчину. Радує одне, що в даній ситуації герой себе не виправдовує і десь глибоко в душі навіть картає себе за це.
Історія Івана Тимофійовича
Зміна обстановки всім нам необхідна час від часу для того, щоб відпочити, набратися нових вражень. Ось і Іван Тимофійович їде на Поліссі. Іван Тимофійович опинився у поліській глибинці з обов’язку служби і з надією зібрати фольклор для своїх літературних починань. У реальності ж все виявилося не так райдужно: полешуки на контакт не йшли, він був для них чужинцем, навчити їх грамоті також не вийшло.
Єдиною розвагою стало полювання. І ось одного разу заблукавши в лісі, пане зустрічає прекрасну Олесю. Красива, доброзичлива, з оксамитовим живим голосом дівчина немов полонила Івана Тимофійовича. Зустрічі закоханих в лісі було для пана немов бальзам на душу.
Дівчина, як і її бабця Мануйлиха, вміла добре гадати. Ворожіння ж Олесі віщувало біду від зустрічей з Іваном Тимофійовичем. Дівчина відчувала слабодухість пана, але її навіть це не зупинило.
А у панича справді сили волі не було: справи до кінця доводити не вмів, кидав усі свої починання на підлогу шляху (спроба навчити грамоті полешуков), слова розходилися з його вчинками, хоча і словами своїм господарем він не був.
Час минав. Відносини з простими селянами краще не ставали, відносини з Олесею тривали. Хоч і був Іван Тимофійович розумним, інтелігентним, щирим, але навіть зі своїми думками розібратися не міг.
І Олесю прийняти такою якою вона була теж не міг. Іван Тимофійович і зовсім ставить перед вибором дівчину: або він або її чаклунство. Час знадобилося йому для того, щоб наважитися зробити Олесі пропозицію руки і серця.
Погодившись дівчина прирекла себе на вірну загибель. Пан почував, що похід в Олесі церква явно нічим хорошим не закінчиться, але не зробив нічого, щоб врятувати її від ганьби. Іван Тимофійович наважився зазирнути до неї вже після того, що сталося. Принижена, хвора, перелякана Олеся.
Так боягузтво, слабкість, страх пана змогли знищити молоду дівчину. Купрін не засуджує Івана Тимофійовича, а навпаки співчуває йому тому, що незважаючи на все, але пан розуміє свою провину і відповідальність за те, що трапилося, але виправити вже нічого не можна, образ дивовижною Олесі залишиться лише у пам’яті.
Твір 3
Іван Тимофійович є інтелігентною, що народилися в місті, також він починає писати оповідання. Опинившись в одній місцевості під назвою поліссі, він намагається знайти різні билини для того, щоб почати свою творчість.
Обговорення особистого життя інших людей ніколи не викликало позитивних емоцій у Івана Тимофійовича. Але протягом усього оповідання, не можна стверджувати тільки з-за того, що він намагається кожного чого-то так навчити. Він поєднував те, що не можна: лікував хворих людей, займався репетиторством і намагався дати людям хоч якусь освіту. Але йому дуже нудно займатися всім цим, йому хочеться отримувати від життя максимум адреналіну та незабутніх почуттів.
Одного разу пан дізнаються про існування відьми, яку звуть Мануйлиха. За переказами, вона живе поряд з болотами. Іван Тимофійович зацікавився цим випадком. Звичайно, він не вірив у якісь явища, які могли відбуватися не з світу цього, але йому хотілося познайомитися з нею. Така зустріч скоро вийшло. Будучи на полюванні, головний герой заблукав і набрів на будинок тієї самої відьми. Виглядала стара жінка, як личить справжньою відьмою. Непроханого гостя, вона прийняла дуже погано, але за монету пообіцяла поворожити. Як з’ясувалося через деякий час, у лиходійки виявилася і внучка, з такими ж здібностями. Її Звали Оленою, але прозвали її Олесею за свої вчинки. Дівчина була неймовірно красива, Іван не міг намилуватися нею. Вона запам’яталася йому настільки, що не міг забути її образ.
Іван був людиною доброю, але ця доброта виходила не від чистого серця. Олеся зрозуміла ль цьому відразу, але вже не змогла нічого зробити. Пан не був відповідальним і не довів жодного справу до розуму. Єдиний приклад можна привести, від якого стане все ясно: Іван Тимофійович намагався навчати селян грамоті, про швидко закінчував завдяки тому, що вони не блищали своїм розумом. Олеся зібралася до церкви, і біда була неминуча, але головний герой не зважився запобігти її. Хоч цей чоловік і був відвертим і чуйним, але все ж серце не дозволяло йому відкриватися людям.
Герой цієї повісті є дуже вразливою натурою, внаслідок чого він показує свою слабодухість. Він погубив бідну дівчину, не намагаючись навіть зробити щось для того, щоб виправити ту страшну ситуацію, яка сталася в кінці повісті. Але читач може зрозуміти, що Іван не виправдовує себе і навіть лає себе за те, що сталося, адже сам розуміє, що все залежало тільки від нього.
