Твори Льва Миколайовича Толстова знайомі нам ще зі шкільних часів. Особливе враження на душі після прочитання залишає повість Дитинство, яке є частиною його великого роману і написана в 1952 році. Ця повість уособлює певний етап життя героя.
Особливе місце в обґрунтуванні характеру головного героя і невід’ємною частиною життя є мати Николеньки Іртеньєва, так як чистота душі і вчинків матері завжди впливають на становлення людини як особистості. Вона впродовж всього життєвого періоду є опорою і стимулом для досягнення поставлених цілей. Всі спогади про матір автор представляє в самих ніжних і щирих почуттях.
Головний герой Николенька згадує свою матір з величезною любов’ю і трепетом. Голос ласкавий і проникає у серце. Погляд завжди ніжний і з любов’ю дивиться в життя. Тільки руки мами самі міцні і тримають руку дитини по всьому шляху початку його життя. У цій главі Толстой показує наскільки може бути сильною материнська любов і взагалі яка повинна бути мама.
Весь образ матінки дуже ніжний і чутливий. Перед нами любляча мати, яка відображає саму матір нашого письменника княжна Наталія Миколаївна. За творами Толстого ми розуміємо, що вона була як ангел з чистою посмішкою і щирими очима. Щоранку Николенька спускався, щоб привітатися зі своєю матір’ю, адже для нього не було більш доброго і коханої людини в усьому світі. Свого батька хлопчик теж любив і при цьому він був авторитетом і людиною для наслідування. Мати Николеньки була чуйною і завжди допомагала нужденним. Її улюбленими заняттями, крім виховання, була гра на роялі і вишивала чудові полотна. Сімейне життя не була такою щасливою як нам здається, так як її шлюб був нещасливий. Вона прощала чоловіка у всіх провини, тому що любила його.
Наскільки б не була матінка чистим і щирою людиною, життя з нею обходиться важко. Коли Николеньке виповнюється десять років вона хворіє і помирає в тяжких муках. Після такого потрясіння Николенька дорослішає за один день, адже втрата рідної людини відразу закінчується дитинство. На всі протягом життя він з величезною вдячністю і любов згадує свою матір. Пам’ятає її голос, очі і міцні душевні обійми. Такий образ матері змушує нас посміхатися, адже діти таких матерів у житті досягають багато чого, тому будучи матір’ю і батьком не варто забувати про своїх людських якостях.
