Характеристика Манілова в поемі «Мертві душі»
Образи, з граничною точністю виписані Миколою Васильовичем Гоголем у своїй безсмертній поемі «Мертві душі», майже всі пішли в народ, а багато їх імена стали загальними. Зустрічаючись з жаднюгою, ми неодмінно помітимо в його адресу: «Плюшкін який!». Говорячи про людину, приємну в усіх відношеннях, але надто приємним, так, що гидко від цієї його приємності робиться, ми, звичайно ж, відразу згадуємо поміщика Манілова, з яким зустрічався головний герой твору – Чичиков.
Так який він, цей самий Манілов? Так, дійсно, у першу хвилину про нього тільки й подумаєш, який він милий і приємний, а вже на третій хвилині, як каже сам автор твору, відчуєш нудьгу смертну. Манілов – ні те, ні се. Він не проявляє інтересу до свого маєтку, яке будує у нього «на семи вітрах», ні до господарства, ні до своїм бідним селянам, яким і рахунки-то він точного не знає. Манілов віддається ілюзорним мріям, яким ніколи не судилося збутися.
Здається, Манілов любить читати, але його книжка лежить із закладкою на одній і тій же сторінці вже кілька років. Про всіх своїх знайомих поміщик висловлюється в найвищому ступені. Губернатор у нього «прелюбезнейший», віце-губернатор – «милий», а поліцмейстер – «дуже приємний». З одного боку, що ж поганого в тому, що Манилов говорить про людей виключно добре, нікого не критикує, але з іншого – автор дає нам зрозуміти, що його слова не зовсім щирі. Він лукавить, а, можливо, і підсвідомо такими позитивними характеристиками хоче догодити людям, які мають чималу вагу в губернії, а значить, можуть бути йому корисними.
Ось і приїхав до нього Чичикова з пропозицією купити мертві душі він ніяк не може зрозуміти. А замість цього продовжує мріяти. Наприклад, про те, як славно б вони з Чичиковим жили на березі якоїсь річки. Навіть видавшему види Чичикову, не дуже делікатному у виборі людей, і то гидко спілкуватися з таким типом, у якого всередині одні ефемерні ілюзії та душевна порожнеча. І отака приємність, яка набридає буквально через кілька хвилин спілкування з Маниловым.
Точне, геніальне опис Гоголем героїв поеми «Мертві душі» дозволяє представити кожного з них в найяскравіших фарбах. І зрозуміти, хто і що з себе представляє. Різні за характером, зовнішністю, поміщики, з якими знайомиться Чичиков, схожі в одному: це порочні люди, які думають тільки про свою вигоду та користь.
