У знаменитій поемі Н. В. Гоголя «Мертві душі» яскраво представлені характери людей на прикладі поміщиків. В їх рисах показані всі слабкості, які можуть бути у людини. Одним з таких виражених слабкостей є скупість і жадібність. Ці дві риси становлять основу способу Плюшкіна.
Плюшкін зображується, як запустив не тільки себе, але і всю село, поміщик. Його скупість залишила свій відбиток на всьому, в тому числі й на обстановці будинку. Коли Чичиков опинився в кімнаті Плюшкіна, йому здалося, що вона незаселена. На всьому лежав великий шар пилу, стояли зламані предмети, списані дрібні папірці – все мало неохайний вигляд. І в самому кутку кімнати була велика купа зі сміттям. І ось ця купа як не можна краще відображає характер Плюшкіна. Він туди складав усе, що йому траплялося, будь-яку дрібницю, якій він потім все одно не користувався. Так поводяться всі скупцы – купа відображає те, що вони збирають різний мотлох тільки лише для того, щоб він просто був. Так вони відчувають себе багатшими матеріально тому, що такі люди не збагачують свій внутрішній світ, захаращуючи його непотрібними речами і думками.
У Плюшкіна не завжди була так сильно видно скупість: у нього була сім’я, яка стримувала ці риси характеру. Коли він залишився один, йому стало не про кого піклуватися, намагатися якось розвивати свій характер, і лише одна мета у нього з’явилася – це як можна більше зібрати що-небудь. Скупим людям не важливо, що збирати – їм все мало, скупість стає все більше, і вони вже не дивляться на те, що збирають. Таким чином, скупі намагаються заповнити нестачу в людські почуття – кохання, дружбу, розумінні. Тому що, коли Плюшкін згадав про свого друга юності, вираз його обличчя змінився – він зміг відчути ті емоції, які у нього були в дитинстві і юності. Але з такими людьми ніхто не хоче спілкуватися, говорити з ними нема про що і тому вони стають все більш жадібними.
Можливо, якщо б у Плюшкіна поруч був хтось з близьких людей, який би не говорив з ним про гроші, а намагався розвинути його внутрішній світ, то тоді він би не був таким жадібним, скупим. Тому що, коли до нього приходила дочка, то розмова все одно повертався до грошей. Виходить, Плюшкін нікого не цікавив як особистість, і з-за цього він стає байдужим до почуттів інших і цінує лише матеріальне. Якщо б з ним був чоловік, який прагнув би допомагати йому, поліпшити його характер, то Плюшкін був би добрим і справедливим поміщиком.
