Варіант 2
Повість «Олеся» була написана Олександром Купріним під час його знаходження в Поліссі. Автор багато часу проводив, спілкуючись з мисливцями-селянами, він вивчав природу і звичаї мешканців Волинської губернії. Саме різні думки, звичаї і природа спонукали Купріна до написання низки повістей, одним з яких стала і поветь «Олеся». В основі повісті лежало непорозуміння між жителями Полісся один одного.
Одним з другорядних персонажів повісті «Олеся» є Мануйлиха. Мануйлиха – бабуся головної героїні Олесі. Автор зображує Мануйлиху як стару відьму: у неї ніс як у Баби-яги, худі щоки, холодні блакитні очі як у зловісної птиці, беззуба…
Коріння Мануйлихи пішли, швидше за все, від циган, але це не відомо. Мануйлиху та її онуку Олесю жителі села вигнали подалі від людей несправедливо. Тепер бабусі з онукою доводиться жити в лісі на болотах.
Мануйлиха не любить людей, вона недружелюбна і сердита. Все сталося через те, що Мануйлиху обмовили. У бабусі Олесі дійсно був дар. Вона вміла зцілювати, замовляти рани, ворожити і передбачати те, що має статися…
Одного разу в однієї з мешканок села померла дитина, і вона в цьому звинуватила бабусю Олесі. Нібито та навела порчу на неї і її дитини. Жителі, дізнавшись про це стали гнати камінням Мануйлиху та її онуку. Ось так вони опинилися на болотах. У Мануйлихи не було родичів. Вона сама ростила онуку. Жили вони з Олесею бідно.
Будинок Мануйлихи зовні нагадував хатинку на курячих ніжках. В хаті не вистачало шибок на вікнах, а всередині хати стояла величезних розмірів обідрана піч і по кутках висіли пучки трав.
Коли в їх з Олесею будинок забрів Іван Тимофійович, Мануйлиха була налаштована вороже, і кожен раз, коли він приходив, вона брала його холодно.
В селі також говорили, що Мануйлиха зі своєю онукою бояться ходити в церкву, але це було вигадкою. Вони боялися з’явитися там, тільки з-за селян.
Чиновники хотіли виселити Мануйлиху та її онуку, так як хата належить поміщику. На допомогу до старої і внучці приходить Іван Тимофійович. Він домігся того, що чиновники залишають у спокої Мануйлиху і Олесю. Навіть після цього Мануйлиха з недовірою ставиться до Івана.
