Варіант з цитатами
Повість Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом» багата цікавими героями. Однією з яскравих героїнь є Солоха – мати Викулы.
Солосі не більше сорока років, приємна зовнішність, але не відразлива. Вона самотня і велелюбна жінка, тому не пропустить жодного чоловіка на хуторі з виду. Може зачарувати будь-якого статечного козака. А кожен чоловік в свою чергу вважає, що вона посміхається тільки йому одному. Їй навіть вдалося зачарувати самого чорта! З чоловіками вона досить ввічлива та привітна, а т. к. додачу до всього ще й гостинна господиня, то вони постійно приходять до неї додому, щоб смачно пообідати: «…як не зайти до Солохи, не поїсти жирних зі сметаною вареників і не поговорити в теплій хаті з балакучої і угодливой господинею…». За це жінки, які живуть по сусідству, її недолюблюють і заздрять їй.
Незважаючи на зовнішню красу і привабливість, Солоха є негативним героєм. Письменник наділив її такими рисами характеру: лицемірством, жадібністю, хитрістю, користю. Тим самим він хотів показати темну, порочну бік людини.
Лестощі – ще одна риса, яка не чужа їй. Особливо Солоха любить багатих. Так, при зустрічі з заможним козаком Чубом не втомлюється кланятися йому. Бо Чуб має велике господарство, яке сподобалося Солохи і вона не проти забрати його собі. Навіть заради власної вигоди намагається посварити Викулу і Чуба.
Не варто забувати, що Солоха є відьмою. Вона вміє роз’їжджати на помелі і перетворюватися в різних істот. Разом з чортом намагається заховати місяць, що викликає не стільки страх, скільки посмішку. А попадання їх в незручні ситуації говорить про те, що нічого людського їм не чуже. Однак не варто лаяти героїню за подібну поведінку, можливо, вона це робить через самотності або просто, щоб побавитися. Адже нікому на протязі всієї повісті вона не зробила поганого, лише змінювала хід подій.
У цілому, образ Солохи є суперечливим і показує, наскільки зовнішність і внутрішній світ може в людини відрізнятися. А також як на поведінку жінки можуть впливати такі фактори, як статус, майно та гроші чоловіка.
