Одним з основних персонажів твору є пан на ім’я Михайло, представлений письменником в образі Толстого.
Товстий описується автором як красивого досить вгодованого чиновника, має високе звання таємного радника, нагородженого орденами, ситого й задоволеного життям людини, яка не перебуває у шлюбі.
Герой представляється читачеві небідним чоловіком, отримують досить значне забезпечення, оскільки може собі дозволити покупку франтівський модного одягу, відвідування ресторанів, користування дорогою парфумерією та вживання хороших вин.
Товстий характеризується в оповіданні як милий і добродушний чоловік, що відноситься до оточуючих великодушно і без апломбу.
Одного разу випадково зустрівшись на залізничній станції з другом дитинства паном Порфирієм, виступаючим в образі Тонкого, з яким навчався колись в одній гімназії, зраділий Товстий починає розпитувати товариша про його життя, з гордістю розповідаючи про своїх життєвих досягненнях.
Дізнавшись про високої посади Толстого, Тонкий починає проявляти щодо нього підлесливе рабське поведінка, що виражаються в лицемірстві і рабське поклоніння перед Товстим, називаючи його вашим превосходительством і звертаючись виключно на «ви».
Будучи відкритою і товариською людиною, якій не властива зарозуміла пиху, Товстий пояснює Тонкому, що він не вітає чиношанування в дружніх відносинах, оскільки посадовий статус не повинен впливати на дружбу з давнім товаришем. Товстий висловлює свою неприязнь до такого роду людям, що граничить у нього з відразою до раболіпства приятеля і його сім’ї, яке, з його точки зору, являє собою жалюгідне і непрезентабельна видовище. Не витримавши удаваного брехливого поведінки Тонкого, Товстий в подразненні швидко згортає розмову і, потиснувши руку швидко Тонкого, залишає колишнього друга.
Оповідаючи про невеликому епізоді з життя двох старовинних приятелів, письменник, використовуючи художні прийоми сатири та іронії, акцентує увагу на наявність негативних людських вад, гостро висміюючи представників такого типу людей, для яких посада та фінансове становище є головним критерієм у спілкуванні, втратили почуття власної гідності, плазунів перед високопоставленим чиновником, що викликають презирство серед думаючих і нормальних членів суспільства.
