Образ Музи, її чарівної флейти, яка дарує натхнення, дуже важливий для будь-якого поета. Кожен творець представляє свою «помічницю і мучительку» по-своєму. У Некрасова не так вже багато віршів, присвячених Музі, але вони досить докладні, великі за розміром.
Наприклад, вірш, який так і називається – «Музи». Починається воно з заперечення, перше слово – «ні». Микола Олексійович протиставляє всім іншим Музам свою. Інші – вони ласкаві, сладкогласные, чарівні… Вони злітають з небес і наспівують немовлятам-поетам казкові колискові… А після залишають їм свою сопілку. І ось підріс поет своїми віршами милує слух людей. Або буває, що поет народжується разом зі своєю першою любов’ю, тобто це почуття дарує їй натхнення, щоб оспівати кохану. У Некрасова все не так!
Над Некрасовим узи іншого «міфічного істоти: сумного, неласкавої, скорботного, хворого, приниженого… І поет називає його «Музою» для простоти. Ця Муза прийшла до нього від бідняків, вона разом з ними мріє лише про золоті, як голодний – про їжу. З дитинства вона, згорблена від праць, співала Миколі про тяготи життя простих людей. І вони разом плакали… Бувало, що Муза його і співала хвацько, але це від відчаю, бо п’яниця в шинку репетує.
Крізь свої юнацькі мрії Некрасов чув прокляття своєї Музи, яка погрожувала почати бій з ворогами, закликала богів помститися кривдникам народу. Але покричавши, вона заспокоювалася і бажала пробачити образи ворогів… тобто її образ ще і суперечливий.
У фіналі Некрасов називає її незрозумілою дівою, яка його турбує. Але, подорослішавши, він вступив у бій на її стороні – за народ.
В іншому вірші про Музу поет кричить їй з перших рядків, щоб вона замовкла. Він дорікає її, що вони занадто довго проклинали людей, турбували їх сон. Автор каже, що всьому кінець, все йому опротивело – і її пісні, і його власні стогони. Його шлях з нею був темний і ненастен. Так, він кликав її раніше, але тепер відпускає, так як з-за її ненависті, так і не дізнався любов, яка так надихає інших поетів.
Некрасов ніколи себе не вважав поетом-естетом, який описує красу, оспівує любов або вихваляє героїв. І тому він не чув прекрасних пісень тієї Музи, яка була, наприклад, у Пушкіна: милою, грайливою, радісною… Микола Некрасов відчував себе «глашатаєм», чиє завдання – привернути увагу суспільства до проблем, як їх виправити. Думаю, що це дуже гідна мета, яку поет успішно реалізував, при всьому цьому вірші його теж прекрасні.
10 клас
