Твір Селяни (Кому на Русі жити добре)
У поемі “Кому на Русі жити добре” Н. А. Некрасов піднімає і розглядає одну з головних проблем Російського держави, яка актуальна й донині. Образи селян, як головних героїв цієї проблеми і відповідно поеми розкриває всю її суть.
Письменник створює груповий портрет сімох селян, які подорожують по Русі і шукають щасливих людей, серед яких, вони впевнені, ні селян, солдатів та інших нижчих класів. Автор позначає риси странніков: бідність, допитливість, незалежність. Некрасов чітко вказує на ворожість селян до тих, хто живе і багатіє за їх працю, у той час як бідні селяни чисті серцем, чесні працею, добрі душею. Це можна побачити в описуваному випадку з Мотрею Тимофіївною, коли на допомогу з урожаєм до неї прийшли звичайні мужики.
Завдяки подорожі сімох селян автор розкриває суть життя не лише селянства, а й купецтва, дворянства і духовенства. При цьому головною точкою уваги все ж є селяни.
Образ Якима Нагий уособлює всіх селян, які працюють не покладаючи рук, а живуть в голодної бідності. ВІН настільки багато працює, що вже зливається з землею, яку опахивает день і ніч.
І сам на землю-матінку
Схожий він: шия бура,
Як пласт, сохою відрізаний,
Цегляна обличчя…
Міф про те, що всі селяни бідні-за пияцтва не підтверджується, насправді причина в долі працювати на господаря.
Ніну Гірін розташовує до себе читача своєю чесністю і великим розумом. Після того, як він підставив в солдати сусідського хлопчини, замість свого брата його мучить совість. Його відвідує думка про самогубство, але все ж він йде покаятися до народу. Образ Савелія автор вводить для демонстрації думки про те, що народ – це богатирі. Незважаючи на свою хворобу він вміє співпереживати іншим. Некрасов дає йому роль філософа.
Жіночу частку модно побачити в Мотрону Тимофіївні. Вона сильна духом і стійка. Її внутрішнього стрижня може позаздрити будь-який успішний купець. Її доля настільки типова для всіх російських жінок, що вона не радить серед них шукати щасливу. Вона як годувальниця сім’ї зобов’язана працювати і не жаліти себе і своїх сил.
Такі образи селян виникають як наслідок реформи 1861 року. Селяни намагаються не дивитися на жорстоку дійсність і живуть у своєму релігійному і людяному світі, який все одно жорстоко до них відноситься.
