Під час війни
Практично відразу після початку війни Лурию призначили керувати хірургічним евакуаційним шпиталем на 500 місць, який розташовувався в селищі Кісегач Челябінської області.
Під час війни Лурія зі своїми співробітниками, всього їх набралося близько тридцяти чоловік, почав проводити дослідження і реабілітацію поранених з травмами голови, особливо успішною була визнана трудотерапія.
Продовжуючи керувати лікарнею, в жовтні 1944 року Лурія переїжджає в Москву, тільки через рік остаточно складає з себе повноваження. За роботу і дослідження в роки Великої Вітчизняної війни герой нашої статті був нагороджений орденом Червоного Прапора.
Робота в інституті Бурденко
У 1944 році Лурія стає співробітником інституту нейрохірургії імені Бурденка. При цьому не залишає педагогічну діяльність. Він викладає в Московському державному університеті, в 1945 році отримує звання професора. Науковою роботою Лурія займається близько півстоліття, встигнувши за цей час внести неоціненний внесок у різні галузі психології. Зокрема, його дослідження стосувалися психофізіологію, психолингвистику, етнопсихологію і навіть таку маловивчену на той момент область, як дитяча психологія.
Великий внесок Лурія вніс у популяризацію досліджень з психології. Він заснував і очолив видання “Доповіді АПН РРФСР”, в якому могли публікуватися вчені, які працювали не тільки на психологічному, але і по гуманітарним напрямами. Його колеги, оцінюючи роботу Лурии, відзначали, що він дуже багато зробив для організації наукових видань, його журнал зіграв ключову роль в розвитку і рості радянської психологічної науки протягом кількох післявоєнних десятиліть.
