Перська держава «царя царів» – це одне з позначень найдавнішого держави, яка створила персидська династія Ахеменідів у VI-IV ст. до н. е. Ще її називали Першою Перською імперією. Перебувала вона в Передній Азії і на північному сході Африки. Ближче до закінчення VI ст. до н. е. територія країни була настільки великою, що на її кордонах перебували:
- на сході – річка Інд;
- на заході – Егейське море;
- на півдні – пороги річки Ніл;
- на півночі – Закавказзя.
Кінець мідійського панування
До утворення Перської держави «царя царів» положення на Іранському нагір’ї було наступним. Засновником знаходилася тут Персії вважається легендарний Хахаманиш (700-675 рр. до н. е.), належав до роду Ахеменідів. Звідси і назва жителів країни – ахемениды, столицею було місто Аншан. У VII ст. до н. е. народ потрапив під владу персів Мідії.
У 553 р. до н.е. гноблені мідійцями перси піднялися на боротьбу з пануванням Мідії. Очолив повстання Кір II, що правив ними. Їм було організовано сильне військо, і вже після трьох років йому вдалося перемогти Мідію. Але зупинятися на цьому він не став. Зі своїм величезним військом він пішов далі на захід.
Підкорення народів
По дорозі Кір підкорив одну країну за іншою. Перемігши Лідію, він націлився на Вавілонію. Але взяти наскоком великий і дуже добре укріплене місто Вавилон не представлялося можливим. І тоді Кір пішов на хитрість. В одну з темних ночей місцевими жителями відзначалося велике свято. За наказом свого ватажка перські воїни відвели воду річки Євфрат, в інше русло, раніше підготовлене ними.
Внаслідок цього річка, що протікала через місто, сильно обміліла, і воїни вбрід пробралися з нею в місто. Вони застали святкували жителів зненацька під час грандіозного бенкету. Тим самим Киром II були в одну ніч завойовані і місто, і Вавілонське царство в цілому.
Після цього владу персів над собою в добровільному порядку визнала Палестина, Сирія, Фінікія. В результаті держава, яким керував Кір II, дійшло на сході до індійських кордонів, а на заході – до грецьких міст.
Великим плюсом Кіра II як правителя було те, що їм поважалися порядки, закони і релігія підкорених народів. Це сприяло тому, що на завойованих територіях місцеві жителі рідко висловлювали своє невдоволення і не піднімали повстання.
Перська держава «царя царів»
Після того як Кір II загинув у бою проти племен масагетів в 70-річному віці, завоювання не припинилися, їх продовжив його син Камбіз. У 525 р. до н. е. він підкорив Єгипет, але незабаром помер. Після нього на трон зійшов Дарій I, його двоюрідний брат (522-486 рр. до н. е.), який правив Персією 36 років. Піддані величали його титулом «цар царів».
У спадок йому дісталася величезна країна, межі якої він весь час розширював. Їм були здійснені вдалі походи в такі регіони, як Греція, Індія, Мала Азія, Північне Причорномор’я. Цар оточив себе нечуваною розкішшю. Він мав загін охоронців, числом доходив до 10 тис. У своїй державі Дарій I здійснив ряд корінних реформ, націлених на вдосконалення управління на підвладних йому територіях.
Реформи Дарія
Удосконалення, проведені у своїй державі царем Дарієм I, полягали в наступному.
- Країна була розділена на 20 відокремлених областей, званих сатрапіями, на чолі з намісником – сатрапом. Він контролював збір податків, виконання військової та трудової повинностей, а також повсякденні господарські справи.
- Військові формування в сатрапіях були поставлені під начальство окремих воєначальників, які підпорядковувалися самому цареві і незалежних від намісників. І воєначальники, і сатрапи зобов’язувалися стежити один за одним і доносити цареві.
- По всій території країни Дарій розіслав чиновників, називалися «вуха царя». Наїжджаючи раптово в ту чи іншу сатрапію, вони доповідали царю про порушення. Покарання за злочини були страшними. Злодії і розбійники позбавлялися рук і ніг, а зрадники піддавали жахливим тортурам.
- У кожній сатрапії існували свої податки. Була введена єдина грошова одиниця – золотий дарик. В 515 р. до н. е. була закладена столиця Персеполь (або Парсу), що стала символом царської влади.
Проіснувавши близько двох століть, Перська держава «царя царів» впала близько 330 р. н.е. під сильним натиском військ Олександра Македонського, ставши частиною його великої імперії.
Далі трохи інформації про двох атрибутах царської влади, які були символами панування правителів великих держав.
Символи влади
Крім позначення великої держави, у слова «держава» є й інше значення. Це символ монаршої влади поряд зі скіпетром.
Перша являє собою золотий шар, який вінчає корона або хрест, що має владу над землею. Державне яблуко зустрічається вже на римських монетах, випущених при імператорі Серпні.
Другий – це жезл, прообразом якого є пастушачий ціпок. Спочатку він був запозичений архієреями церкви як знак влади пастиря, а потім у скороченому вигляді, та європейськими государями. Вони існували вже в Стародавній Греції.
Була держава і скіпетр і в російських царів. Перший атрибут прийшов до нас з Польщі, вперше як символ царської влади був використаний в 1557 році при Івані Грозному. Скіпетр ж став застосовуватися з 1584 року, коли вінчався на царство Федір Іоаннович.
