Казки про косолапом
Образи казкових персонажів-ведмедів вчать дітей неоднозначності життя. У характерах величезних волохатих звірів переплітаються простодушність і хитрість, сила і наївність, доброта і злий умисел. Неважко погодитися, що культ ведмедя проявляється і в антропоморфних рисах цього персонажа.
Походження слова “ведмідь”, пов’язане з любов’ю цього звіра до меду, створило досить привабливий образ, який чудово вписується в казки. Хоча про складному, часом люто вдачу справжніх звірів все відмінно чули.
Втім, він і в казках досить непростий персонаж. То теремок зруйнує, то пиріжки віднесе, то зайця хоче захистити, то поженеться за дівчинкою, то слонопотама ловить. Неможливо перерахувати всі дитячі книжки, як російські, так і зарубіжні, у яких ведмідь є основним героєм.
Велика література
В першу чергу, звичайно, запам’ятовується образ простакуватого “добряка” в байках І. А. Крилова: “Пустельник і ведмідь”, “Обід у ведмедя”, “Працьовитий ведмідь”, “Ведмідь у бджіл”. У С. В. Михалкова – “Ведмежий слово”, “Мошка”, “Заєць-симулянт”. Пам’ятаєте?
Мишко напуває, Мишко годує,
Спритно я провів його!
А мене не турбує
Рівним рахунком нічого!
“Ведмідь” А. П. Чехова, “Ведмідь” Е. Л. Шварца, повість Проспера Меріме “Локис” (це теж “ведмідь”, тільки по-литовськи) неодноразово перевидавалися і ставилися в театрі і кіно.
Ці образи відводять нас далеко від слова-замінника – “той, хто любить мед”. Зате як розвивають наші уявлення про людській натурі!
