Даний об’єкт овіяний безліччю легенд та історій. Мова йде про госпіталі Beelitz-Хайльштеттен в однойменному передмісті в сорока кілометрах від Берліна. В даний час цей заклад, якщо можна так висловитися, знаходиться у занепаді. Покинута лікарня являє собою дуже сумне видовище. А адже порівняно нещодавно тут буквально вирувало життя. Це місто-привид, як магніт притягує до себе любителів гострих відчуттів з усього світу.
Виникнення госпіталю
Історикам не вдалося встановити точну дату будівництва та введення експлуатацію госпіталю Beelitz-Хайльштеттен. За деякими відомостями, будівництво основних об’єктів було завершено в 1898 році. Однак відомо, що будівельні роботи на деяких ділянках величезного комплексу велися аж до 1930 року.
Дана установа прославилося на весь світ саме як покинутий військовий госпіталь Beelitz-Хайльштеттен в Німеччині. Але мало хто знає, що спочатку цей об’єкт замислювався як заклад санаторного типу для профілактики і лікування туберкульозу.
Протягом початкового етапу існування госпіталь був розділений на дві частини: одна призначалася для чоловіків, а інша – для жінок. В ті часи це була звичайна практика не тільки для установ лікарняного типу, але і для навчальних закладів.
Перший етап будівництва
Спочатку був побудований головний корпус. Він був розрахований на перебування в стаціонарі шестисот хворих.
До речі, в ті часи основним засобом при лікуванні туберкульозу були так звані повітряні ванни. Для того, щоб пацієнти лікарні Beelitz-Хайльштеттен могли отримувати ці процедури (дихати свіжим повітрям), не покидаючи стін лікарні, з південної сторони корпусу був прибудований великий балкон. Так, рівень медицини залишав бажати кращого, і ця хвороба забирала життя величезної кількості людей.
Другий етап будівництва
В період з 1905 по 1908 рік інфраструктура госпіталю Beelitz-Хайльштеттен бурхливо розвивалася. По суті, лікарняний комплекс перетворився на повноцінний місто, який міг тривалий час існувати в автономному режимі. Для відвідувачів відкрили свої двері безліч підприємств громадського харчування, бари, майстерні з ремонту та пошиття взуття та одягу, продуктові крамниці і так далі.
Кількість ліжко-місць для хворих було подвоєно за рахунок будівництва нових корпусів. Була побудована власна централізована система опалення і подачі води. Лікарня Beelitz-Хайльштеттен в Німеччині була однією з небагатьох у Європі, здатних похвалитися такими благами цивілізації.
Госпіталь в роки Першої світової війни
З початком війни всі народне господарство Німеччини була поставлена на військові рейки. Всі промислові підприємства переоснащались під випуск військової продукції та боєприпасів. Війна торкнулася не тільки реального сектора економіки, але й всіх сфер життя. Госпіталь Beelitz-Хайльштеттен також не залишився в стороні. З передової сюди ринув безперервний потік тяжкопоранених солдатів і офіцерів. Санаторій лікувального типу був у найкоротші терміни переобладнаний під військовий госпіталь і почав приймати бійців з фронту.
У 1916 році в стінах лікарні лікувався рядовий піхоти Адольф Гітлер. Він отримав осколкове поранення в ногу, будучи учасником знаменитої битви на річці Сомма. У той час це був нічим не примітний солдатів, один з мільйонів подібних. І лише декілька десятиліть тому це ім’я стане загальним і навіки увійде в світову історію як символ зла, жорстокості і неподобства.
Історія Beelitz-Хайльштеттен у міжвоєнний період
Із закінченням війни і приходом мирного життя госпіталь продовжив розвиватися. Заключний етап будівельних робіт припав на 1926-1930 рр. Був зведений корпус хірургії легенів, який оснащений за останнім словом медичної науки і техніки. Для роботи в лікарні залучалися кращі лікарі з усієї Німеччини. Можна сказати, що на ці роки припав розквіт установи.
Друга світова війна та повоєнні роки
Мирне небо радувало жителів Європи порівняно недовго. У 1939 році була розв’язана нова, ще більш кривава бійня. Госпіталь знову відчинив свої двері для поранених солдатів. З наступом Червоної Армії госпіталь сильно постраждав. Були стерті з лиця землі багато будівель, у тому числі і лікарняна церква.
Після капітуляції Німеччини територія лікарні була зайнята Червоною Армією. Радянські власті організували на території госпіталю військову базу, а також лікувальний заклад для радянських офіцерів. Це установа, як і раніше, мало статус однієї з найкращих лікарень. Тому там лікувалася всі політична еліта Німецької Демократичної Республіки. Це був найбільший військовий госпіталь Радянського Союзу за його межами за всю історію існування СРСР.
Після падіння Берлінської стіни група радянських військ у Німеччині ще деякий час продовжувала базуватися на цих землях, остаточно залишивши їх лише в 1995 році. Таким чином, пройшло цілих п’ять років після об’єднання Німеччини, перш ніж війська колишнього СРСР (Російської Федерації) були виведені з її території. Напевно наші військові зазнавали великого тиску з боку громадськості.
З тих самих пір Beelitz-Хайльштеттен почав занепадати. На рубежі XX і XXI століть (у 2000 році) більшість корпусів госпіталю були офіційно виведені з експлуатації і закриті. Однак деякі з них продовжують функціонувати і досі. Мова йде про корпусі дослідження хвороби Паркінсона і про неврологічному.
Поки влада Німеччини думають над тим, що робити з занедбаної лікарнею, будови занепадають і руйнуються. Неймовірна містична атмосфера цих місць привертає режисерів, фотографів, дігерів та любителів промислового туризму з усієї Європи. Цей об’єкт у підсумку став культовим. Так, наприклад, на території комплексу Раммштайн зняли свій відомий кліп Майн Хартц Бреннт. Також тут знімалися сцени для фільмів «Операція «Валькария» та «Піаніст».
Деякі факти
Відомим хворим, який проходив лікування в стінах тепер вже занедбаній лікарні, був Е. Хонеккер. Цей політичний діяч керував НДР аж до 1989 року. Після падіння “завіси” йому були висунуті звинувачення у розстрілі невинних людей при спробі перетнути кордон НДР з федеративною республікою. Еріх Хонеккер змушений був бігти в СРСР, але невдовзі Радянський Союз розпався на 15 незалежних держав, і він був вигнаний назад у Німеччину, де й опинився в руках правосуддя. До речі, справу не було доведено до логічного завершення: в 1993 році цей чоловік був звільнений з-під варти через різко погіршилося здоров’я. Хонеккер, подібно нацистським злочинцям, втік до Південної Америки (Чилі). Проте життя його не було довгим і безхмарним: у 1994 році він помер.
Над територією всього комплексу влада Німеччини звели довгий пішохідний міст, який дозволяє безпечно оглядати старовинні будівлі химерної архітектури. Самостійно відвідувати Beelitz-Хайльштеттен суворо заборонено, так як це може бути небезпечно для життя і здоров’я зважаючи на зношеність і аварійність будівель.
