При згадці імен цих полководців на розум приходить вірш, точніше рядки « В шапці литого золота старий російський велетень чекав собі іншого з далеких південних країн…» І ось вони зустрілися і на полі під Аустерлицом, і на Бородінському полі.
Наполеон, з його ідеями завоювати весь світ, щоб реалізувати свій комплекс «маленької людини». Він низького зросту, повний, неврастенічний, на що вказує його знаменитий жест – засунутая за шинель рука. Каже пихатими фразами, не зрозуміло і незрозуміло.
І старий мудрий служака Кутузов, якому не потрібні чужі землі, у нього душа болить за державу. Говорить просто і зрозуміло.
« .. І прийшов з грозою військової тритижневий молодець, і рукою сміливої хвать за ворожий вінець…» Наполеон описаний Товстим, як гордовитий, холодний, жорстокий коротун в білих рукавичках. Що зібрався на битву або на парад? Власні солдати для нього лише «гарматне м’ясо», засіб, щоб потішити свої амбіції. Це не людина, а цинік, жорстокий, хитрий, байдужий до чужого болю.
Про нього говорять скрізь, його хвалять, звеличують його геній, як полководця. Підкорив всю Європу. На відміну від Кутузова, якого в світських салонах лають, відверто знущаються. Але як кажуть росіяни «добре сміється той, хто сміється останнім». Останнім же сміявся Кутузов.
Так, він набагато старше Наполеона. Фізично слабкіше його, бачить тільки одним оком. Як говорить про нього Анатоль Курагин «не може сісти на коня». У нього своя тактика ведення бойових дій. Він відноситься до солдатів як до рівні, і розмовляє з ними. Солдати не дивлячись ні на що, вірять в нього і називають «Кутузовим – батьком». У сучасній армії таких командирів називають «Батя». Це прояв найвищого ступеня поваги свого командира підлеглими. За ним, не роздумуючи, підуть в повний зріст, підуть в розвідку і підуть штурмувати будь-яку висоту.
Кутузов – народний полководець. Для нього важливий кожен солдат. Саме з них складається армія. Він розуміє, що війна – це не прогулянка. Він переживає за кожного солдата, як батько переживає за сина. Йому й шкода їх всіх, і він змушений посилати їх на вірну загибель.
Толстой хоче показати нам, що на перший погляд Олександр I і Наполеон – молоді, енергійні, майже ровесники. Але протистояти Бонапарту може тільки старий, незграбний Кутузов. Не варто судити про людей з першого погляду.
Воістину, «хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине».
