Прислів’я є частиною народної культури. Вони є на будь-який випадок: про погоду, людських якостях і життєвих цінностях. Вони є своєрідним повчанням, тому їх починають вивчати ще в дошкільному віці. Але прислів’я про писемного мовлення вивчають у школі, коли діти починають вчитися красиво писати. Дітей вчать пояснювати їх зміст, щоб вони серйозніше ставилися до навчання.
Для чого вивчають прислів’я
Крім того, що вони дозволяють ознайомитися з народною культурою, їх включають в заняття для вирішення певних педагогічних завдань. Прислів’я використовують в якості мовного матеріалу логопеди для корекції звуковимови. Також їх застосовують в якості вправи для поліпшення дикції.
Прислів’я вчать дітей грамотно формулювати свої думки, аргументувати точку зору. Дитини на прикладі прислів’їв вчать розуміти абстрактні поняття. Також їх використовують у вправах на складання логічних ланцюжків і образного мислення. Але підбирати їх слід з урахуванням віку дитини.
Приклади приказок і прислів’їв про писемного мовлення
Основи письма діти починають вивчати ще в старшій і підготовчій групах дитячого саду. Але вони не замислюються про значення листи. Тому вивчення прислів’їв, в яких йдеться про писемного мовлення, починають в школі.
“Не пером пишуть, а умом.”
Цю приказку можна пояснити так: мало навчитися писати, потрібно замислюватися про те, що пишеш. Адже саме так і виходять цікаві та пізнавальні книжки. Тому потрібно вправлятися не тільки в красивому листі, але й тренувати розум.
“Що написано пером, то не вирубаєш сокирою.”
Це найвідоміша прислів’я про писемного мовлення. Раніше володіли грамотою лише одиниці, тому такі люди завжди були оточені пошаною. найбільшу популярність отримали літописці. Вважалося, що вони фіксували в літописах лише правду, тому раніше люди не сумнівалися в достовірності письмової інформації. Звідти і пішла ця прислів’я про писемного мовлення.
Ці короткі повчання займають важливе місце в усній народній творчості. Їх існує велика кількість, вони роблять мову більш насиченим і багатше.
