Повертаємося до написання
“Прошу вибачення” або “прощення” – як будемо писати? Давайте згадаємо відмінки. Вчили колись, класі в п’ятому, напевно. Не будемо перераховувати назви, бо навряд чи хтось міг забути їх. Нам потрібні два відмінка: родовий і знахідний. Як правильніше: прошу чого або прошу?
І тут виникає глухий кут. Прошу? Прощення. Логічно? Цілком собі. Ми скажемо і напишемо “прошу прощення в тебе”. Але чи вірно це буде згідно з правописом? Хто-небудь пам’ятає про управління дієсловом? Якщо ні, то зараз згадаємо – не біда.
Управління дієсловом
“Прошу вибачення” або “прощення”? Як ми вище з’ясували – прощення. Але чи це так? Дієслово “просити” працює з двома відмінками: винительным і родительным. Це добре, звичайно, але нам-то що робити? Який потрібен нам? Звернемося до старим добрим правилам російської мови. Про що вони говорять? Про те, що якщо в компанії у дієслова знаходиться конкретний іменник, то потім їм припишуть знахідний відмінок.
А у нас який іменник? Абстрактне. До таких іменником відносяться ті, які визначають різні абстрактні явища і емоції. Наприклад, краса, холод, прощення. Якщо дієслово “просити” вживається з абстрактним іменником, то падіж – родовий. Ось ми і відповіли на питання: “прошу вибачення” або “прощення”.
