Каральні заходи
Слово «проституція» у СРСР стало з’являтися все рідше в міліцейських зведеннях і в газетах. Почали використовуватися більш обтічні фрази (наприклад, «морально нестійка жінка»), але при цьому ставлення до жриць любові в суспільстві стало більш жорстким, а звичаї в профілакторіях почали нагадувати табірні. Жінок били, ґвалтували і принижували.
Особливо був відомий профілакторій, організований в Троїце-Сергієвому монастирі. Ходили чутки, що повій змушували розкопувати могили відомих людей, похованих у царські часи), щоб знімати цінні прикраси. Заарештованих жриць любові почали відправляти на Соловки, але на початку тридцятих років ще мало хто були знайомі з ГУЛАГом. Через кілька років всім стане відомо, що таке табір.
Шпигунки для роботи з іноземцями
Проституція в СРСР вважалася злочином, а якщо продаж інтимних послуг здійснювалася іноземцям, то злочином з обтяжуючими обставинами. Дівчата, які вступали в інтимний зв’язок з іноземцями, одразу потрапляли у поле зору КДБ. За ними не тільки стежили і вербували, але й навчали: це були справжні радянські шпигунки.
Перші іноземці з’явилися в Радянському Союзі наприкінці двадцятих, але в цілому до війни закордонні гості були неабиякою екзотикою, так що повії працювали в основному для вітчизняного споживача. Незадовго до війни іноземців стало набагато більше. Були створені Будинку дружби, де розважали іноземців, а проституція в СРСР стала практично легальної. Після ВВВ всіх жінок, які були там помічені, відправили в табори.
У середині п’ятдесятих розквітла валютна проституція. Як це було в СРСР? Дівчата легкої поведінки стали активно спілкуватися з іноземцями, а закордонні гості потрапили в епіцентр жіночої уваги. Після двох тижнів Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Радянському Союзі з’явилося багато вагітних жінок, які згодом народили чорношкірих дітей.
