Освоєння протоки
Поступово плавання в Східно-Сибірському морі стає досить жвавим. Мореплавці в ті часи використовували абсолютно не пристосовані для місцевих умов вутлі суденця, звані кочами. Пересувалися вони на них близько до берега. Кочі нерідко розбивалися, а ті, що вижили подорожні пробиралися по льоду на берег.
Опис берегової лінії і нанесення на карту протоки Дмитром Лаптевым мало велике значення. Саме на основі його робіт згодом складалися і навігаційні, і географічні карти. Однак судноплавство в повному розумінні цього слова в цих місцях через суворих умов з’явилося ще нескоро. У 1761 році через протоку пройшов купець Микита Шалауров, який вже неодноразово намагався обійти північно-східний край Азії і, врешті-решт, загинув у 1764 році після того, як його корабель розбився. Після нього протягом 100 років жодного мало-мальськи велике судно тут не проходило. Судноплавство було відновлено лише в 1912 році.
В даний час через протоку Лаптєвих і протоку Вилькицкого проходить один з ділянок Північного морського шляху. Суворі умови дозволяють відносно безперешкодно проходити тут судам влітку та у вересні – в інший час протоку покритий льодом. Вперше за одну навігацію він був пройдений в 1932 р.
