Арешт і вирок
Його арештували в лютому 1822 року, звинувативши в революційній пропаганді серед юнкерів і солдатів, хоча прямих доказів не було. Він був ув’язнений у фортецю в Тирасполі, але не на допиті назвав ні одного із спільників. Тут з’явилися програмні вірші Володимира Федосійовича Раєвського: «друзі в Кишиневі», «Співак у темниці», в них він повідомляв, в тому числі і про властивий йому «мармуровому терпінні».
У 1823 р. він був засуджений до смертної кари, але потім вирок скасували. Після провалу повстання декабристів його залучили до слідства по цій справі, але і тоді не зломили його волю.
Поселення і амністія
Раєвський провів в одиночному ув’язненні майже шість років, після чого був позбавлений дворянського звання, всіх відзнак і відправлений на поселення в Сибір, в село Олонки Іркутської області. Але і це не зломило його. Він став займатися землеробством, торгівлею хлібом, підрядами, одружився з місцевою селянкою, яка народила йому трьох дітей. Всім їм вдалося дати освіту.
Справу народної освіти В. Ф. Раєвський не залишив і в сибірській глушині. Хоча господарська діяльність і відволікала його від занять поезією, тут були створені його кращі вірші: «Думи» і «Передсмертна Дума».
У 1856 році декабристи були амністовані, але Раєвський не скористався цією обставиною і залишився назавжди в Сибіру. Адже в європейської Росії були всі ті ж порядки, проти яких він вів боротьбу, а тут він почував себе вільніше. Володимир Федосійович Раєвський пішов з життя в 1872 році.
