Російська література другої половини 19 століття (XIX століття)

19 століття для російської літератури по праву називається золотим. Він подарував нам безліч талановитих письменників, які відкрили всьому світу російську класичну літературу і стає законодавицею моди. На зміну романтизму початку 19 століття приходить епоха реалізму. Основоположником реалізму вважається А. С. Пушкін, точніше його пізніші роботи, які поклали початок цієї епохи.

У 40-ті роки виникає «натуральна школа», яка стала початком розвитку напрямку реалізму в російській літературі. Новий напрямок висвітлює теми, які широко не висвітлювалися до цього. Об’єктом дослідження для «натурників» стали життя нижчих станів, їх побут і звичаї, проблеми та події.

З другої половині 19 століття реалізм отримує назву критичного. У своїх творах поети і письменники критикують дійсність, намагаються знайти відповідь на питання-хто винен і що робити. Всіх бентежило питання, як Росія буде розвиватися далі. Суспільство ділиться на слов’янофілів і західників. Незважаючи на відмінність поглядів, ці два напрямки об’єднує ненависть до кріпосного права і боротьба за звільнення селян. Література стає засобом боротьби за свободи, показує неможливість подальшого морального розвитку суспільства без соціального рівноправ’я. У цей період створюються добутки, які стали в наслідок шедеврами світової літератури, в них відображається життєва правда, національна самобутність, незадоволеність існуючим самодержавно-кріпацьким устроєм, життєва правда роблять твори того часу всенародними.

Російський реалізм у другій половині 19 століття має суттєві відмінності від західноєвропейського. Багато письменників того часу позначають у своїх творах мотиви, які підготували зрушення до революційної романтики та соціального реалізму, що відбувся в 20 столітті. Найбільшою популярністю в Росії і за кордоном користувалися романи і повісті саме періоду другої половини 19 століття, в яких показувалася соціальна природа суспільства і ті закони, з якими відбувається його розвиток. Герої в творах міркують про недосконалість суспільства, про совісті і справедливості.

Дивіться також:  Монолог Пімена з драми Пушкіна Борис Годунов

Одним з найбільш знаменитих літературних діячів того часу є І. С. Тургенев. У своїх творах він порушує важливі питання того часу («батьки і діти», «напередодні» та ін)

Великий внесок у виховання революційної молоді вніс роман Чернишевського «Що робити?»

У творах І. А. Гончарова показано звичаї чиновників і поміщиків.

Ще одним найбільшим діячем, творчість якого вплинула на уми та свідомість людей того часу, був Ф. М. Достоєвський, який вніс неоціненний вклад у розвиток світової літератури. У своїх творах письменник розкриває багатогранність людської душі, вчинки його героїв здатні поставити читача в глухий кут, змушують проявити симпатію до «приниженим і ображеним».

Салтиков – Щедрін у своїх творах виводить на чисту воду чиновників і казнокрадів, хабарників і лицемірів, які обкрадають народ.

Л. Н. Толстой у своїй творчості показав всю складність і суперечливість людської натури.

Переживання А. П. Чехова за долю російського суспільства знайшли відображення у його творах, подарувавши письменника, чий талант змушує захоплюватися і донині.

Великий вплив література кінця 19 століття впливає на всі сфери культури, в боротьбу за свої ідеали набувають так само театр і музика. Настрої суспільства того часу знаходить відображення і в живопису, впроваджуючи у свідомість людей думку про рівноправність і благо для всього суспільства.