Напади підозрілості
Після того, як при дворі царя Саула Давид з’явився, перший став помічати, що народ благоволить до молодій людині. Перемоги Давида над филистимлянами викликали в царя заздрість, яка деколи переходила у сліпу ненависть, затемнюючи розум.
Попадався під гарячу руку Саулу і син Іонафан, на життя якого він зазіхав на напади сильного гніву. А також він стратив священнослужителів. Підозрілість змушувала правителя скрізь вбачати змова і прагнути до вбивства Давида.
Загибель на полі бою
Саул продовжував воювати з филистимлянами. Він розбив їх в черговій битві біля гори Гилбоа. Тут були вбиті його сини: Амминадав, Малки-Шуа та Йонатан. Тут загинув і сам цар Саул. Оточений ворожими стрільцями, поранений стрілами, він кинувся на власний меч.
Зранку на поле бою филистимлянами було виявлено тілі Саула. Йому відрубали голову і відправили її показати народу і в капищах ідолів. Зброя царя пожертвували храму Астарти, а тіло повісили на стіні в Бейт-Шеане, що на півночі Ізраїлю. Жителі Явеш-Гілада, які пам’ятали, як Саул врятував їх, зняли тіло і поховали його у себе в місті. Пізніше звідти воно було перенесено в місцевість Ціла, близько Ґів’ї, де знаходилася усипальниця його батька.
