Що таке «інверсія»? Від лат. inversio – «перевертання, перестановка». Якщо говорити про інверсії як про лінгвістичну термінологію, то це порушення класичного порядку слів. Причому в англійській і французькій мовах, де говорять повинні суворо дотримуватися порядку слів, інверсія не особливо поширена. А в українській мові ми зустрічаємо непрямий порядок слів дуже часто. Причому це є стилістичним прийомом.
Прямий порядок слів
Для початку зрозуміємо, що означає звичайний порядок слів у реченні. У російській мові порядок слів вільний, строгих правил немає. Однак існує прямий порядок слів, при якому члени речення розташовані наступним чином:
- За підлягають слід присудок. Мама купила нам новий комп’ютер.
- Додаток – за словом, від якого воно залежить. Мені потрібно прочитати книгу.
- Визначення ставиться попереду обумовленого іменника. Тиха година обов’язково повинен бути в дитячому саду.
- Визначення неузгоджене стоїть після обумовленого слова. Мама купила спідницю в смужку.
- Обставина може стояти в різних місцях. Вчора я їздив в місто. Я вчора їздив в місто. Я їздив у місто вчора. Я їздив вчора в місто.
Але якщо ми зустрічаємо член речення в незвичному для нього місці, виникає стилістична фігура, яка характеризується окрашенностью. Таким чином можна розставляти акценти в реченні.
Порівняйте:
- “Я піду завтра в басейн пішки”, – автор вказує, що він піде саме пішки, не використовуючи транспорт.
- “Я завтра піду пішки в басейн”, – мовець підкреслює, що він піде в басейн, а не в тренажерний зал, на танці і т. д.
- “Завтра пішки в басейн піду я”, – джерело повідомлення стверджує, що піде в басейн саме він, а не його брат, друг, батько і т. д.
- “Пішки в басейн я піду завтра”, – автор говорить про те, що він піде в басейн саме завтра, а не через день, два, тиждень.
Так, інверсія дуже важлива для того, щоб до співрозмовника дійшла головна думка вашого повідомлення.
