Що таке шлях? Як правило, тлумачення цього слова в загальних рисах зрозуміло кожному. Асоціюється воно зазвичай з дорогою, що, в принципі, вірно. Але ось чим шлях відрізняється від дороги і чи відрізняється взагалі, знають далеко не всі. Інформація про те, що таке шлях, буде викладено в статті.
Слово у словнику
Видається, що з’ясування значення слова «шлях» не обійдеться без звернення до словника. Там ми знаходимо визначення, яке зводиться до наступного.
Шлях – це застаріле слово, що вживалося на Україні, а також на півдні Росії в 16-17 століттях. Так називали степові дороги, які проходили біля південних кордонів. А ще й великі наїжджені дороги.
Приклади вживання слова можна знайти в оповіді про російською богатиря Іллю Муромця, де йдеться про шлях-дороженьке, яка настільки довга, що їй кінця-краю немає. А також чується воно і в російській народній пісні, оповідає про що йде з-над лісом шлях-дороженьке, суцільно сльозами облитою.
Шляхи на Русі
Вивчаючи питання про те, що таке шлях, потрібно відзначити, що в древній Русі вони відігравали велику історичну роль – і в торговому, і у військовому, і в політичному аспектах. У старовину степові кочівники саме по степових дорогах, званим шляхами, здійснювали напади на поселення слов’ян. Це були печеніги, хазари, половці.
Найбільш давніми є Кончаков шлях, по-татарськи – «сакмой». Ще в 19 столітті він проходив через Курську та Харківську губернію, а точніше, через її західні повіти, пролягав до Путивля з придніпровських степів. Свою назву він зберіг з 12 століття. Тоді слідом за Ігорем, сіверським князем, зі своєю ордою за нього в Посейм’ї вторгся половецький хан Кончак.
Посемьем називають історичну область, знаходилася в басейні річки Сейм. Це частина тієї області, де були розселені племена, які входили у східнослов’янський союз сіверян. З кінця 9 до кінця 14 століття він був у складі Новгород-Сіверського та Чернігівського князівств.
Головні шляхи
Продовжуючи розглядати питання про те, що таке шлях, слід сказати і про найбільш значущих з них. Після набігів татар, особливо кримських, відомостей про головних шляхах виявляється все більше. Останні пробиралися в Московію в основному, минаючи Воронезьку і Курську губернії, через місцевість, яка знаходиться між доном і Дніпром. Там пролягав ряд найголовніших шляхов.
- Калміуська сакма – це сама східна дорога, яка йшла від узбережжя Азовського моря, річки Калки, і доходила до таких міст, як Оскол і Лівен.
- Ізюмський шлях йшов на захід від попереднього і Муравського шляхов і був самим західним. Від зазначених головних шляхов розходилися другорядні, назва яких іноді було похідним від головних і великих, приклад – Муравки.
- Бокаев шлях, по якому білгородські, або акерманський, татари приходили на Орловські, Рыльские, Болховские місця. Одним з їх ватажків був Бокай мурза, за іменем якого і названо шлях.
Іншими важливими шляхами були такі, як:
- Посольський шлях;
- Азовський;
- Сагайдачний;
- Ромодановський;
- Пахнуцкая сакма;
- Савинська сакма;
- Муромская;
- Свиняча дорога.
Облаштування шляхов
Існують відомості про те, що, починаючи з перших років 17 століття практикувався «огляд царськими посланцями» головних шляхів, їх зміцнення, споруда острогів уздовж них.
По цих дорогах з Москви в Крим та в зворотному напрямку добиралися посольства з обох сторін. А також за ним подорожували люди з околиць, які займалися торгівлею, в тому числі і чумаки.
Це були солеторгівці, виноторговцям, візники. Вони проживали на півдні Росії і на території сьогоднішньої України в 16-19 століттях. На волах вони вирушали до Азовського і Чорного морів, купували там рибу і сіль, а потім відвозили їх на ярмарку. Крім цього, вони доставляли та інші товари.
А ще шляхами називалися стародавні торгові шляхи, що проходили в місцевостях, що належать Війську Донському. До них відносяться, наприклад, такі шляхи, як:
- Дербентско-Аланський;
- Гетьманський;
- Дербентско-Сарматський.
