Червоні вікна і червоний кут
Отже, світлиця – це кімната, яка перебувала нагорі, тобто верхня, горне. Чим, крім цього, вона відрізнялася від інших приміщень у селянському житлі? Насамперед тим, що вона була світлою. Це досягалося за рахунок так званих червоних вікон. Ще їх називали косотящими.
Їх рами були обрамлені косяками. Як правило, такі вікна прикрашалися дерев’яною різьбою, і через них проникало багато світла. Рами пофарбовані червоною фарбою, звідси і назва вікон. На рами натягували паюсна риб’ячий мішок або слюду, бичачий міхур. До 18 століття скляних вікон було дуже мало.
Якщо у світлиці було кілька вікон, її називали світлицею, або светелкой, тобто найбільш світлою кімнатою в будинку. В ній вікна прорубували в трьох або навіть чотирьох стінах. У світлиці – в одній або в двох. Часто світлиці і світлиці використовували для рукоділля, інших робіт, влаштовуючи їх на жіночій половині.
У світлиці обов’язково був червоний кут, тобто красивий. У ньому розташовувалася божниця – образи. Перед іконами вішали лампади і прикрашали їх вишитими рушниками – рушникам. Як припускають етнографи, традиція влаштовувати червоний кут сягає дохристиянських часів, коли замість ікон на полиці стояло зображення будинкового, зроблене з дерева (цурка).
Також у світлиці розташовувалася і російська піч, стіл зі скатертиною і самоваром, за яким збиралися мешканці та їхні гості.
