Етимологія
Вивчається лексема утворена за допомогою суфікса «остюк» від прикметника «вічний», яке, у свою чергу, утворилося від іменника «вік» за допомогою суфікса «н».
Останнє ж походить від праслов’янського іменника vēkŏs, від якого також відбулися:
- старослов’янські – вѣкъ, вѣчьнъ;
- болгарське – вік;
- сербохорватської – вієк;
- словенське – vȇk;
- словацьке – vek;
- чеське – věk;
- польське – wiek.
Слово є спорідненим литовським:
- іменника viẽkas, обозначающему “сила”, “життя”;
- дієсловам veikiù, veĩkti в значенні “діяти”, “робити”;
- прилагательному véikus, яке перекладається, як “моторний”, “швидкий”;
- прилагательному veiklus – “діяльний”, “активний”, “діловий”;
- іменника vỹkis, що означає “жвавість”;
- прилагательному» vikrùs, що означає “бадьорий”.
А також:
- латышскому дієслова vèicu, що означає “домагатися”, “пересилювати”, “долати”;
- древнеисландскому іменника veig, що означає “сила” та іменника víg – “боротьба”;
- готскому дієслова weihan, який перекладається, як “боротися”;
- древневерхненемецкому дієслова wîgan, в тому ж значенні, що і в готській мові;
- ірландському дієслова fichim – “борюся”;
- латинського дієслова vincere, що означає “перемагати”;
- латинському прилагательному pervicāx в значенні “завзятий”, “стійкий”.
Щоб розібратися в тому, що таке вічність, потрібно сказати про неї як про один з філософських понять.
