«Історія…» Соловйова – працю, який відкрив нову епоху в науці. Про те, чим примітний цей твір і що відрізняє його від іншої літератури, присвяченій цій же темі, пройде мова в цій статті.
Біографія автора
Говорячи про будь-який літературний твір або науковій праці, складно розглядати у відриві від особистості людини, який його створив. Тому розмова про «Історію…» Соловйова слід почати з біографії автора. Тим більше що сам Сергій Михайлович, крім творів на історичну тему, написав також автобіографію у формі записок, які, на його думку, представляли інтерес не тільки для його нащадків, але й для широкого кола читачів.
Соловйов С. М., історію Росії написав, народився в родині церковного службовця. Багато його родичі і предки теж були священиками, які жили, в основному, в невеликих селах. Крім служби в церкві, батько майбутнього історика викладав Закон Божий в одному з московських училищ.
Він був людиною високоосвіченою, знав кілька мов. Тому в домі завжди було багато книжок, які маленький Сергій почав охоче і багато читати, ледве вивчившись грамоті. Початковою освітою свого сина займався сам батько. У ті роки спеціальної літератури для дітей не було, тому в розпорядженні хлопчика виявилися ті ж самі твори, що читали його батьки.
Перше знайомство з історією
Соловйов в ранні роки свого життя найбільше цікавився книгами про мандри, написаних відомими мандрівниками, а також історичними романами. В ці ж роки він вперше ознайомився з головною роботою Миколи Карамзіна.
Дитина настільки захопився цим твором великого російського історика, що до 12-річного віку прочитав усі томи не менше 12 разів. Найбільший інтерес викликали у нього роки правління Івана III, а також перша половина царювання Івана Грозного. Сам Сергій Соловйов зізнавався, що в ту пору йому найбільше подобалося читати про тих епізодах вітчизняної історії, коли держава переживало часи найбільшого розквіту. Такі глави «Історії…» Карамзіна викликали в дитині почуття гордості за свою батьківщину і бажання якомога глибше вивчити всі події, пов’язані з її становленням і розвитком.
На стику географії та історії
Цю любов до подібної літератури Соловйов зберіг на все життя. Люди, тісно спілкувалися з ним, згадували, що навіть під час його наукової та викладацької діяльності у Московському університеті, він нерідко присвячував вільні хвилини читання книг про особливості природи Росії.
Ці його пристрасті наклали відбиток і на його професійної діяльності. Чимало сторінок основного праці Соловйова – «Історія Росії з найдавніших часів» присвячено опису особливостей ландшафту, флори і фауни нашої країни. Ці подробиці Сергій Михайлович приводив не з простого бажання наповнити свій твір надмірним кількістю фактів. Він переслідував набагато глибшу мету. Про це буде докладно говоритися окремо у розділах, присвячених особливостям наукового світогляду, який відбив Сергій Соловйов в «Історії Росії з найдавніших часів». А зараз варто сказати ще кілька слів про виховання майбутнього видатного вченого.
Вплив релігії на становлення особистості
Крім книг, написаних відомими мандрівниками, хлопчик отримував інформацію про природу далеких країв і про те, як живуть люди, які їх населяють, з численних розповідей своєї няні.
У молодості вона була кріпачкою, але потім господарі дали їй «вільну». Нелегке життя змусила її багато мандрувати по безкрайніх просторах рідної країни. У цих подорожах жінці нерідко доводилося опинятися у важких життєвих ситуаціях і навіть стикатися з розбійниками і грабіжниками. На запитання схвильованого юного слухача, як няня змогла пережити все це, вона незмінно відповідала, що залишилася в живих завдяки божій допомозі.
У своїх записках Соловйов зізнається, що ця проста російська жінка вплинула на його релігійний світогляд нітрохи не менше, ніж батько.
Крім звичайних подорожей, вона розповідала і про свої прощі в різні святі місця, в тому числі і в Соловецький монастир. Бесіди з нею заклали в майбутньому історикові основу для його релігійного світогляду, який пізніше відбилося в головній праці “Історії…” Соловйова.
Освіта
Як і багато представників руського духовенства, батько Сергія Михайловича Соловйова хотів, щоб його дитина пішов по його стопах і продовжував священицьку династію. Для цього він за багато років до досягнення хлопчиком необхідного віку записав його в духовне училище. Програму цього закладу Сергій став освоювати з 12 років. Училище знаходилося в іншому місті, тому хлопчику довелося проходити курс заочно. Закон Божий та інші спеціальні предмети викладав йому батько вдома, а заняття із загальноосвітніх дисциплін юнак навчався в училищі, де працював його батько.
В інше місто він їздив тільки для того, щоб здавати іспити. За словами самого історика, викладання в цьому навчальному закладі здійснювалося на вкрай низькому рівні. Педагоги були грубими. Тому хлопчик мріяв при першій же нагоді залишити навчання. Незабаром він отримав такий шанс. Його мати походила не з духовенства, а була дочкою дрібного чиновника, який дослужився до дворянського чину. Тому жінка, хоч і була щиро віруючою людиною, хотіла, щоб її син знайшов собі професію, не пов’язану з церковним служінням.
Незабаром хлопчик став відвідувати комерційне училище. У цьому закладі викладали багато педагоги, колишні професорами Московського державного університету. Деякі випускники училища продовжували отримувати освіту в МДУ. Обидва ці установи Сергій Михайлович закінчив з відзнакою, після чого захистив докторську дисертацію і сам став читати курс лекцій з вітчизняної історії. В числі його учнів був і майбутній автор багатотомної праці в цій же області – Ключевський.
Таким чином, можна простежити спадкоємність серед трьох найбільш відомих істориків нашої країни: автор «Російської історії з найдавніших часів» Соловйов був вихований на книзі Карамзіна, потім став учителем Ключевського – дослідника наступного покоління.
Нові віяння в російському суспільстві
Сергій Михайлович Соловйов, що народилася у 20-ті роки 19 століття, здобував освіту в епоху, коли в російській літературі і мистецтві чільним напрямом був романтизм. Ліричні герої більшості творів, створених представниками цієї течії, шукали шляхи відходу від ворожої навколишньої дійсності в якийсь інший світ. Подібними настроями була пройнята і частину читацької аудиторії подібних авторів. Багато молоді люди з інтелігенції та дворянства в той час були захоплені різними релігійними вченнями містичного спрямування. Вони хоч і визнавали істинність православної віри, але все ж вважали її долею неосвічених верств суспільства.
Православний історик
Незважаючи на всі ці новомодні віяння, автор 29-томного твори з історії – Сергій Соловйов залишився вірний своїм релігійним переконанням. Завдяки вихованню в родині священика і спілкування з такими людьми, як його няня, він не тільки залишався до кінця життя глибоко віруючою людиною, але і вважав, що хрещення Русі святим князем Володимиром справило значний вплив на національний характер.
Тому багато подій вітчизняної історії він розглядав, враховуючи релігійні погляди російської людини.
Слов’янофільство і западничество
Аж до кінця дев’ятнадцятого століття в російському суспільстві спостерігалося постійне протистояння представників двох протилежних філософських вчень – слов’янофілів і західників. Незважаючи на свою безмежну відданість православній вірі, автор багатотомної історії Росії Соловйов у своєму науковому підході до вивчення не поділяв точку зору західників: ця область знань, як і всі інші, має спиратися у своїх висновках на основи логіки та загальнонаукових принципів.
Вплив Гегеля на молоді уми
В записках про своє життя Соловйов багаторазово визнавався в тому, що в роки навчання в університеті він багато його однокурсники були захоплені філософією Гегеля, його діалектикою. Незважаючи на те що, за його визнанням, самі роботи німецького мислителя читали лише деякі, однак ідеї, що містяться в них, передавалися студентам через молодих професорів.
Глобальне мислення
Багато в чому слідуючи концепцій, викладених у працях Гегеля, Соловйов в головній праці свого життя був схильний розглядати історію не як результат діяльності окремих людей та їхніх сподвижників. У всіх відбувалися процесах він намагався виявити закономірність, виявити загальні риси епізодів вітчизняної історії та подій, що відбувалися в інших країнах світу. Згідно з його вченням, всі держави в процесі свого існування неминуче проходять одні й ті ж стадії розвитку. Тому в “Історії Росії…” Соловйова немає тієї уваги до рисам особистості правителів, яке можна спостерігати в роботах його попередника Карамзіна і учня – Ключевського.
Увагу до подробиць
У цій праці з історії Росії Соловйова міститься величезна кількість різноманітних фактів, що стосуються економіки, політики та культурного життя країни. Проте всі ці подробиці служать досягненню загальної мети автора – знайти загальну закономірність для всіх світових цивілізацій. Невипадково Сергій Михайлович протягом усього свого життя виявляв великий інтерес не тільки до подій, які мали місце в нашій країні, але і вивчав літературу, присвячену іншим країнам. Сам він створив кілька праць з історії інших держав, зокрема Польщі. Поряд з цим він намагався знайти і зв’язки між різними обставинами і явищами всередині країни. Він проводив паралель між великою територією Росії і ставленням народу до влади.
Мова твору
Багато критики відзначають, що читати «Історію…» С. М. Соловйова набагато важче, ніж, наприклад, праці Карамзіна. Це пояснюється перенасиченістю його книг різними фактами. Тут автор на відміну від багатьох своїх колег виступає скоріше в ролі дослідника, ніж письменника, створює мистецький твір. Його роботи містять обґрунтовані логікою висновки, а не повчання, як у Карамзіна.
Про «Історію…» Сергія Соловйова
Ця праця є головним у житті вченого. Він складається з двадцяти дев’яти томів, які видаються в шести книгах. За життя письменника були випущені всі частини, крім останньої. З обов’язковою регулярністю щороку, починаючи з 1851 р., Соловйов готував для друку нову книгу твори.
Це говорить про небувалу працездатності та відданості автора своїй справі.
У книзі описані події, що відбувалися на території сучасної Росії з глибокої давнини до кінця 18 століття. Автору вдалося дослідити історію великого тимчасового відрізка: з 5 століття до нашої ери (предки слов’янських народів) до підписання договору про мир між Росією і Туреччиною в 1775 році.
