Історія людського співтовариства сповнена різноманітних феноменів відносин. Одним з них були колись відносини між феодалом і підлеглими. Сюзеренітет – це форма підпорядкування, при якій феодал, що володів землею і іншими типами власності, підпорядковував собі інших людей. Ці люди називалися його васалами. Розглянемо цю форму відносин більш докладно.
Трохи історії
Початок формування цього типу відносин було покладено в Середньовічній Європі, хоча його витоки можна простежити вже в період античності. Цей тип відносин ґрунтувався на право володіння землею, що дозволяло власнику землі вимагати від селян, які проживали на його землі, не тільки виплати грошової оренди, але і служіння своєму панові.
Таким чином, відповідаючи на питання: сюзерен – це хто, варто зазначити, що так називався великий феодал, який дозволяв іншим людям користуватися своєю землею, при цьому вимагаючи від них васального підпорядкування.
«Сходи підпорядкування»
Звідси була народжена система так званого васального підпорядкування, коли великий феодал міг мати своїх васалів, ті ж також мали право мати своїх васалів. При цьому перший головний феодал не міг підпорядкувати собі васала, що знаходиться на більш низькому ступені підпорядкування.
Ступінь поширеності таких відносин у Середньовічній Європі досягла свого апогею до такої міри, що створювалися навіть васальні держави, які знаходяться у підпорядкуванні у більш великих держав.
У минулому столітті такі держави стали називати «ляльковими», натякаючи на підпорядкованість лідерів таких держав інтересам інших, більш сильних націй. При цьому самі держави-лідери отримали найменування «старших братів».
Приклади цього типу відносин у світовому масштабі
Історія знає безліч прикладів подібних відносин, які базувались на пануванні одних держав і підпорядкування їм інших.
Так, Австро-Угорська імперія до 1918 року виступала в ролі «старшого брата» для князівства Ліхтенштейн.
Ті ж відносини панування пов’язували імперію турків-османів і корінне населення Криму до завоювання півострова Російською імперією.
Свого часу Китай прийняв такий тип взаємин у своїх зв’язках з Тибетом.
Таким чином, можна зробити висновок, що сюзеренітет – це далеко не віджила форма державних відносин. Даний тип взаємодії досі зустрічається у світі як щось звичайне. Більше того, є держави в сучасному світі, які ведуть усвідомлену політику такого «старшого брата», не соромлячись висловлювати на весь світ свої імперські амбіції.
