«Сходи підпорядкування»
Звідси була народжена система так званого васального підпорядкування, коли великий феодал міг мати своїх васалів, ті ж також мали право мати своїх васалів. При цьому перший головний феодал не міг підпорядкувати собі васала, що знаходиться на більш низькому ступені підпорядкування.
Ступінь поширеності таких відносин у Середньовічній Європі досягла свого апогею до такої міри, що створювалися навіть васальні держави, які знаходяться у підпорядкуванні у більш великих держав.
У минулому столітті такі держави стали називати «ляльковими», натякаючи на підпорядкованість лідерів таких держав інтересам інших, більш сильних націй. При цьому самі держави-лідери отримали найменування «старших братів».
Приклади цього типу відносин у світовому масштабі
Історія знає безліч прикладів подібних відносин, які базувались на пануванні одних держав і підпорядкування їм інших.
Так, Австро-Угорська імперія до 1918 року виступала в ролі «старшого брата» для князівства Ліхтенштейн.
Ті ж відносини панування пов’язували імперію турків-османів і корінне населення Криму до завоювання півострова Російською імперією.
Свого часу Китай прийняв такий тип взаємин у своїх зв’язках з Тибетом.
Таким чином, можна зробити висновок, що сюзеренітет – це далеко не віджила форма державних відносин. Даний тип взаємодії досі зустрічається у світі як щось звичайне. Більше того, є держави в сучасному світі, які ведуть усвідомлену політику такого «старшого брата», не соромлячись висловлювати на весь світ свої імперські амбіції.
