Михайло Юрійович написав поему в 1839 році. Вона стала вершиною російської класики. Створюючи її, він узяв за основу поеми Байрона, але зміг внести і свої особливості. «Мцирі» змальовує звичайного героя романтичної поеми. А ось композиція і сюжет мають свої особливості.
Твір розділене на дві частини, які нерівні між собою. У першу частину входять дві перші глави, які оповідають про місце, де відбувалися події і жив герой до моменту подій, які з ним відбуваються. У другій главі вимальовується сюжет. Головним персонажем є хлопчик з Кавказу, якого привезли в монастир. Він так і залишився там після тривалої хвороби. Тут він виховується, вчить мову і готується до обряду постригу, але якось вночі, в грозу він зник. Його шукали протягом трьох днів, але коли знаходять, то він майже без почуттів. Але з останніх сил він зміг вимовити сповідь.
Якраз у другій главі показана вся доля Мцирі. Автор надає своєму героєві можливість самостійно розкрити свою душу. Все про що він переживав, пошук свободи, а також розпач від невдач, які його спіткали, були вкладені в двадцять чотири глави твору. І щоб розкрити внутрішній світ героя як він є, автор вибирає сповідь.
У композиції твору присутні всі елементи в правильному порядку. До експозиції належить оповідання про його життя в монастирі, зав’язка – його втечу, ну а розв’язкою – смерть героя. Композиційною особливістю твору є співвідношення часових планів. Лермонтов робить основний акцент на тих днях, які Мцирі провів на волі. Він підкреслює їх важливе значення.
Основним елементом будь-якого твору – кульмінація і тут їй є боротьба героя і барса. Він крім здобутої перемоги ще зливається з природою. Але його торжество затьмарює ненависть, яка є до суперника. Він захоплюється красою битви.
Природа також є персонажем, і всі її прояви. Це відбувається, тому що сам хлопчик говорить про себе, як про дитя неволі, «квітка», вирощений за стінами. А промінь сонця є метафорою і означає в даному випадку вільне життя, яку цілком можна занапастити, що і відбувається. Але «три блаженних дня», які він провів на природі.
Головним ворогом можна вважати суспільство та війну, які скалічили його долю. Але суспільство лише підтекст у поемі. Мцирі говорить про те, що він помре сиротою і рабом, але, тим не менш, він не звинувачує нікого. Вирощений чужими людьми він тепер не знає своєї культури, вона йому чужа і не знайома. І єдиний вихід – це смерть, яка нав’язана не сюжетом, а вирішенням конфлікту.
Дія розпочато в монастирі, там же вона і закінчується. Тому композиція у твори замкнута. І тільки завдяки цьому сильно звучать улюблений мотив автора – мотив року. Грамотно побудована композиція допомагає як не можна точно і повно розкрити трагедію Мцирі і навіть підняти твір до романтичних вершин.
