Венера – планета Сонячної системи (друга по рахунку після Меркурія, далі – Земля), названа на честь римської богині краси й кохання. Є одним з найяскравіших космічних об’єктів поряд із Землею і Місяцем. Ця планета, безумовно, не залишилася без уваги вчених, які замислювалися над питаннями, чи можливе життя на Венері? Ця тема цікавить багатьох любителів астрономії. Так, які на Венері умови для виживання?
Короткі відомості про Венері
Напевно, немає такої людини, який би не знав, що таке Венера. Ця планета є шостою за розміром серед всіх інших планет. Відстань Венери від Сонця складає понад 108 мільйонів кілометрів. В її повітрі в основному зосереджені гази: вуглекислий і азот, в той час як на Землі найбільше кисню, що і дозволяє існувати живим організмам. Також на Венері хмари складаються з сірчаної кислоти (а саме, двоокису сірки), яка не дозволяє розгледіти поверхню звичайним людським оком, тобто вона стає невидимою. Середня температура на Венері набагато вище, ніж на Землі: 460 градусів за Цельсієм, у той час як на Землі вона становить лише 14 градусів за Цельсієм. Тобто Венера може позмагатися і навіть обійти по температурі саму гарячу пустелю нашої планети. Слід зазначити, що щільна повітряна оболонка Венери створює сильний парниковий ефект, що і є причиною підвищення температури теплової енергії, що утворюється в результаті нагрівання газів.
Перші спроби освоєння Венери
Радянські вчені, оцінивши переваги планети Венера перед іншими космічними тілами (наприклад, Марсом, яким всерйоз зацікавилися астрономи США), вирішили взятися за її освоєння. Вже у лютому 1961 року була створена програма «Венера», згідно з якою планувалося відправляти до планети космічні апарати з метою обстеження всій поверхні. Програма існувала протягом довгих двадцяти років.
Перший політ
Вперше атмосферу Венери в 1761 році виявив відомий російський природодослідник Михайло Васильович Ломоносов. Як було сказано раніше, радянські вчені зацікавилися цією загадковою планетою вже в 1961 році. Ними було здійснено багато спроб (а саме, близько 10) відправити туди космічні кораблі з метою з’ясування умов для життя. Вони досліджували як поверхню планети, так і її околиці. Однак вченим не вдалося з’ясувати достовірні факти про температурі і тиску на Венері. Які польоти на Венеру були здійснені?
Першу автоматичну міжпланетну станцію на планеті радянські вчені запустили 8 лютого 1961 року, однак мети досягти не вдалося: не включився розгінний блок. Друга спроба запустити космічний корабель під назвою «Венера-1» увінчалася великим успіхом, і 12 лютого 1961 року він взяв курс до Венери. Провівши в космосі більше 3 місяців, міжпланетна станція втратила зв’язок з гарячою планетою 17 лютого. Згідно з припущенням вчених, вона пролетіла від Венери в ста тисячах кілометрів 19 травня. На цьому запуски кораблів на Венеру не зупинилися. 8 серпня 1962 року в космос відправився корабель «Марінер-2», запущений НАСА. 14 грудня того ж року він успішно облетіло всю планету. На все пішло 110 днів з моменту запуску корабля. І нарешті, космічний корабель під назвою «Венера-Експрес» (ESA Venus Express) був відправлений 9 листопада 2005 року. Щоб досягти планети, йому знадобилося 153 дні. Це був останній політ на Венеру.
Крім СРСР, дослідженням Венери займалися США, Японія, а також Європейське космічне агентство.
Скільки летіти до Венери
Відстань до Венери, рахуючи від Землі, становить від 38 до 261 мільйон кілометрів. Час, що витрачається на політ, залежить від швидкості космічного корабля і траєкторії, по якій вона рухається. Отже, точний відповідь на питання, скільки летіти до Венери, ніхто не зможе дати. Як було сказано раніше, на планеті було випущено кілька космічних апаратів, і кожному з них потрібно різну кількість часу, щоб дістатися до поверхні Венери («Маринер-2» – 110 днів, «Венера-експрес» – 153 дні).
Тераформування Венери
Це зміна клімату, умов навколишнього середовища планети (температури, складу повітря) настільки, щоб перетворити її у придатний для проживання живих організмів місце.
Терраформированием цієї гарячої планети вперше всерйоз зацікавилися радянські вчені. Ними було розроблено безліч ідей і здійснено кілька спроб дослідження Венери, як її поверхні, так і околиць. Працюючи протягом 20 років, вчені дізналися багато фактів про цю планеті (наприклад, що таке Венера насправді і які на ній умови), які зруйнували всі їх плани по можливості освоєння цієї планети людьми. Зараз робляться спроби. Невідомо, надатися можливість у майбутньому тераформування Венери за 200-300 років.
Способи
Нижче представлені методи, як можна здійснити тераформування Венери:
- Скорочення венеріанських доби (117 земних днів) шляхом бомбардування планети астероїдами, які, до того ж, наповнять Венеру водою. Для цього, на думку футурологів, використовувати водно-аміачні астероїди можна з поясу Койпера (комети також можуть бути корисні).
- Синтезуючи воду з повітря і вуглекислого газу, також можна вирішити проблему венеріанської посухи і забезпечити планету водними ресурсами.
- На Венеру повинна впасти крижана брила діаметром 600 кілометрів, щоб розкрутити планету і штучно орошить її водою.
- Водної бомбардуванням можна розбавити небезпечні сірчані хмари, що огортає всю планету. Така установка перетворить кислоту, сіль, при цьому ще і виділяючи водень. Однак вирішення однієї проблеми тягне за собою іншу. Підняті клуби пилу точно викличуть на Венері ядерну зиму. Тому потрібно бути готовим до всього.
- Так як температура на поверхні планети в 4-5 разів вище температури кипіння води, то Венеру необхідно спочатку охолодити. Цього можна домогтися шляхом розміщення колосальних екранів між сонцем і Венерою в точці Лагранжа (між двома масивними тілами), на якій може знаходитися об’єкт з незначною масою, не відчуваючи ніякого впливу даних тіл, крім гравітаційних. Але така рівновага дуже нестійкий, тому розташування екранів необхідно постійно змінювати.
- Знизити температуру планети можна шляхом перетворення частини атмосфери в сухий лід – твердий діоксид вуглецю.
- Заселення на планету водоростей (хлорела, ціанобактерії), що поглинають вуглекислий газ, виробляють кисень і знижують дію парникового ефекту, також може допомогти охолодити Венеру і знизити атмосферний тиск. Цим цікавився американський учений Карл Саган.
Чому про це замислюються
Тераформування Венери привабливо наступним:
- Венера знаходиться недалеко від Землі, хоча і розташовується ближче до сонця.
- Венера має характеристики, близькі до земних (маса, діаметр, прискорення сили тяжіння, тому її ще називають сестрою-близнюком Землі.
- Сонячна енергія на гарячій планеті також є позитивним благом для її тераформування, адже це може вдосконалити розвиток енергетики.
- Вважається, що на Венері дуже багато твердих речовин, наприклад, урану, які є корисними ресурсами.
Сучасні умови на планеті
- Температура Венери складає 460 градусів Цельсія, що робить її найгарячішою планетою Сонячної системи.
- Тиск на поверхні становить 93 атмосфери.
- Газовий склад планети: 96% – вуглекислий газ, решта 4% – азот, чадний газ (CO), сірчистий газ (SO2), кисень і водяна пара.
Чому сучасній людині важко вижити на Венері
Незважаючи на можливі спроби створити на Венері необхідні умови для існування живих організмів, жити там людина практично не зможе. Це пояснюється декількома причинами:
- Дуже висока температура поверхні Венери (близько 460 градусів за Цельсієм). Звикнувши до температури Землі (+14 градусів), людина просто згорить.
- Тиск на Венері складає близько 93 атмосфер, в той час як на Землі атмосферний тиск на рівні моря прийнято брати за 1 атмосферу (або, як кажуть метеорологи, 760 мм. рт. ст.).
- На Венері людині нічим буде дихати. На відміну від Землі, насиченою киснем, Венера багата вуглекислим газом і азотом, які людським легким не під силу.
- На гарячій планеті практично немає води, необхідної для людського організму. Тим не менше, її можна доставити туди штучним шляхом.
- Венера обертається в протилежну сторону в порівнянні з Землею, тому день і ніч становлять не 24 звичних години, а по 58,5 земних діб, що досить незручно.
- Так як Венера знаходиться набагато ближче до Сонця, ніж Земля, то і підвищений рівень радіації. А як відомо, він може викликати у людини рак та інші небезпечні смертельні хвороби.
Якою повинна бути Венера після тераформування
Планета, придатна для живих організмів, повинна мати теплий клімат з нормальною вологістю. Також вона повинна мати середню температуру, приблизно в два рази перевищує середню температуру Землі, тобто близько 26 градусів Цельсія. Зміна дня і ночі збігається з земним: 24 години – 1 добу. Водно-аміачні комети і астероїди повинні забезпечити планету водою. Передбачається використання нанороботів, які перетворюють вуглекислий газ та інші токсичні речовини і замінюють їх на кисень, більш необхідний для дихання живих організмів.
Поселення на венеріанських хмарах
План тераформування Венери так і не досяг очікуваних результатів і був скасований. Проте вчені «засвітили» іншою ідеєю: а чи не можна освоїти хмари Венери, якщо вже на її поверхні не вижити живим організмам? Хмари, товщиною близько 10 кілометрів, розташовуються на висоті до 60 кілометрів від поверхні планети. Вченими був запущений апарат «Венера-4», який виявив, що температура на хмарному шарі становить -25 градусів за Цельсієм, що цілком прийнятно для людського організму: можна, принаймні, одягнутися тепліше, в той час як від температури в більш 400 градусів нічого не врятує. Більш того, на хмарах Венери тиск приблизно таке, як на Землі, а кристалики льоду цілком можуть стати джерелами води. Тільки от для одержання кисню знадобиться спеціальна маска з блоком хімічного постачання організму газом для дихання. Правда, на хмарному венерианском шарі відсутня тверда поверхня, що може викликати незначні незручності. Планувалося навіть створення дрейфуючих станцій-дирижаблів для перших поселенців на Венері. В одному з журналів навіть розмістили зразкове фото такого апарату. Він був представлений у вигляді величезної платформи зі сферичною прозорою багатошаровою оболонкою.
На жаль, ця ідея так і не знайшла свого застосування. Причиною тому стало наступне: вчені відправили на Венеру ще пару космічних апаратів, які виявили велику кількість електричних розрядів в хмарному шарі планети – більше тисячі блискавок прокололи атмосферу в той час, коли «Венера-12» робила спроби приземлення. Через деякий кількість часу була виявлена ще одна причина неможливості освоєння венеріанських хмар: дуже сильні вітри, здатні миттєво зруйнувати дрейфуючий дирижабль. Після цього було відправлено ще кілька станцій, завдяки яким вчені змогли отримати більше інформації про Венері. Ці дані переконали їх в тому, що освоєння гарячої планети людям не під силу. В результаті спроби тераформування були припинені, тому можливість життя на Венері відкинута.
