Перші спроби освоєння Венери
Радянські вчені, оцінивши переваги планети Венера перед іншими космічними тілами (наприклад, Марсом, яким всерйоз зацікавилися астрономи США), вирішили взятися за її освоєння. Вже у лютому 1961 року була створена програма «Венера», згідно з якою планувалося відправляти до планети космічні апарати з метою обстеження всій поверхні. Програма існувала протягом довгих двадцяти років.
Перший політ
Вперше атмосферу Венери в 1761 році виявив відомий російський природодослідник Михайло Васильович Ломоносов. Як було сказано раніше, радянські вчені зацікавилися цією загадковою планетою вже в 1961 році. Ними було здійснено багато спроб (а саме, близько 10) відправити туди космічні кораблі з метою з’ясування умов для життя. Вони досліджували як поверхню планети, так і її околиці. Однак вченим не вдалося з’ясувати достовірні факти про температурі і тиску на Венері. Які польоти на Венеру були здійснені?
Першу автоматичну міжпланетну станцію на планеті радянські вчені запустили 8 лютого 1961 року, однак мети досягти не вдалося: не включився розгінний блок. Друга спроба запустити космічний корабель під назвою «Венера-1» увінчалася великим успіхом, і 12 лютого 1961 року він взяв курс до Венери. Провівши в космосі більше 3 місяців, міжпланетна станція втратила зв’язок з гарячою планетою 17 лютого. Згідно з припущенням вчених, вона пролетіла від Венери в ста тисячах кілометрів 19 травня. На цьому запуски кораблів на Венеру не зупинилися. 8 серпня 1962 року в космос відправився корабель «Марінер-2», запущений НАСА. 14 грудня того ж року він успішно облетіло всю планету. На все пішло 110 днів з моменту запуску корабля. І нарешті, космічний корабель під назвою «Венера-Експрес» (ESA Venus Express) був відправлений 9 листопада 2005 року. Щоб досягти планети, йому знадобилося 153 дні. Це був останній політ на Венеру.
Крім СРСР, дослідженням Венери займалися США, Японія, а також Європейське космічне агентство.
