У своєму творі Островський описав купецьку сім’ю, в якій дочка Катерина зростала в достатку. Батьки дозволяли Катерині робити самостійний вибір, і вона в праві була робити, те, що вона хоче. Дівчині надали повну свободу, і вона росла в сім’ї, де панує любов і повагу один до одного. Катерина виросла дуже чесної і гідної дівчиною. Вона зберегла в собі найкращі людські якості. Катерина трепетно ставилася до релігії і завжди молилася. Дівчина бачила все прекрасне в молитвах.
Коли Катерина виходить заміж, то потрапляє в сім’ю чоловіка, яка повна протилежність її сім’ї. Там правила всім купчиха Кабаниха. Вона дуже любила верховодити над усіма і вважала, що страх-це найкращий предмет управління. Катерині довелося нелегко, адже дівчина, що звикла до свободи, тепер змушена підкорятися. В родині чоловіка Катерини всі були безвольними і бездушними. Дівчину постійно ображали, і вона хотіла знайти допомоги у чоловіка, але він, на жаль боявся свою матір і не підтримав Катерину.
Дівчина відчуває себе самотньою і зненавидженої і закохується в племінника Бориса. Любов до Бориса дає Катерині крила і легкість, якої їй так давно не вистачало. У якийсь момент Катерина стала відчувати себе грішницею і докори сумління її мучили до останнього дня життя. Вона усвідомлювала, що не можна заміжньої дівчини так себе вести бездумно, але нічого не могла з цим вдіяти.
Катерину починає мучити совість, і вона говорить про те, що скоро помре. Вона мучиться від того, що їй доводиться обманювати всіх, адже її любов до чоловіка це брехня. Дівчина до останнього мучиться і вважає себе грішницею, адже Катерина дуже вимоглива до себе. Під час грози Катерина збирається, покається, бо вважає, що розгнівала Бога. Вона не боїться, що гроза її вб’є, а боїться, що помре грішницею. Дівчина вирішує покінчити життя самогубством і таким чином очиститися від гріха. Після смерті Катерини в сім’ї Кабанихи все руйнується. З під гніту Кабанихи потихеньку починають вибиратися Варвара і Тихон. Смерть дівчини пройшла недаремно, вона звільняє себе від земних мук.
