Тубілець – це… Визначення та походження поняття

«Ведеш себе як тубілець!», «Взагалі тобі не соромно? Тубільці і більш вихованими себе ведуть!», «Як з голодного острова тубільці приїхали!»

Доводилося чути подібні фрази? Напевно, так. І кожен, хто їх чув, точно вже задавався питанням, хто такі ці люди, за яких повинно бути соромно, і що означає слово «тубілець».

Походження слова

Спочатку цей термін не мав негативного забарвлення. Він походить від праслов’янського нині невідомого слова, від якого, в свою чергу, відбулися давньослов’янські «тъземьць», «тоземьць».

При найближчому розгляді можна побачити, що слово складається з двох «то» – тобто того, тією; і «земьць» – то є земля. Таким чином, в давньослов’янському тубілець – це житель тієї, не нашої, землі. Приблизно до п’ятнадцятого-шістнадцятого століття слово було тотожне іноземцю.

Зустрічається в даний час в болгарському і білоруській мовах. Непрямим синонімом цього слова є слово «абориген» – aborigine, native – в англійській мові.

Як слово стало нести негативний зміст

Приблизно за Івана III Росія починає вести активну зовнішню політику, перейшовши від збирання земель колишнього Київського князівства до співпраці з близькими і не дуже близькими державами.

Іван Васильович залучив для роботи в Московію безліч італійських майстрів, що викликало потребу якось їх позначати. Саме тоді в ужиток входить слово «іноземець» – то є мешканець іншої країни. Слово розбивається на два – «іно» – інша, іншої; і «странец» – належить країні.

Іноземці були пишно одягненими людьми, обізнаними в різних, часто непідвладних місцевим жителям, науках, які говорять своєю мовою, знанням якого вихвалялись князі й інші мають владу і високе положення в суспільстві. У свою чергу, тоді й склалася установка, що тубілець – це місцевий, малоосвічений дикун, щось лопочущий на своєму низькому мовою.

Дивіться також:  Поповнюємо словниковий запас: осоружний — це...

Сенс слова тільки утвердився при початку освоєння Сибіру при Івані Грозному, так стали називати місцеві племена, значно менш освічені, насамперед у військовому плані, ніж досягли державного устрою слов’яни.

В культурі

Завдяки кінематографу XX століття, з’явилася стійка асоціація, що тубілець – це не просто представник малоосвіченого племені, але і представник південного малоосвіченого племені. Чукчі, коряки, алеути під це визначення вже не потрапляють.

Тубілець – це житель дикої Океанії або дикої Африки. Хоч це визначення не є цілком вірним, але саме воно закріплено в масовій свідомості.

Обов’язковими атрибутами тубільця у масовому поданні також є спідничка з пальмового листя і шкура леопарда на плечах вождя.