Твір присвячений історичним подіям, які відбувалися в період Полтавської битви, і є зразком лироэпической класики.
Композиційну основу поеми становить структура твору з трьох віршованих пісень, центральним образом яких представлена велична постать царя Петра Першого.
Перша пісня описує період з життя Кочубеївській дочки Марії, яка є хрещеницею гетьмана України Івана Мазепи, який бажає просватати за себе похресницю всупереч думці її батьків. Закохана в Мазепу Марія залишає рідний будинок, а Кочубей бажає помститися підступному гетьману.
У другій пісні розповідається про спроби Кочубея відновити справедливість і розкрити задум про зраду Мазепи, які закінчилися стратою Кочубея. Ця частина поеми описує реально відбулися історичні події.
Події третьої пісні зображують баталії, що відбуваються під час Полтавської битви, які описуються з властивим поетові блискучим застосуванням його божественного таланту.
У творі поетові вдається розкрити кілька тематик, пов’язаних долею російської держави і його народу, а також з окремої взятої людської особистістю, що потрапила в жорна історичних коліс. На прикладі Полтавської битви поет показує не тільки битва за завоювання територій на рівні верховної державної влади, але і долі звичайних людей, які стають безпосередніми учасниками кривавих подій.
Образ Петра Першого, представлений поетом як великого перетворювача, представника прогресивної Росії, зумів переломити вікові застарілі життєві підвалини, протиставляється в поемі образу іншого великого імператора, Карла Дванадцятого, добивающемуся шляхом авантюрних прагнень до отримання особистої слави, а також образу Мазепи, зображеному як корисливий і віроломний людина. Крім того, поет піднімає у творі питання віри, відданості, чесності, згуртованості, а також слави і могутності російської держави, патріотичного настрою народу і його єднання з братніми народами.
Стилістика твору використовує у своїй структурі мотиви українських народних пісень, переказів, легенд, зображуючи історичні моменти в якості безпосереднього предмета розповіді. Поет демонструє блискучий, точний, ясний російську мову і енергійний, потужний і гнучкий вірш, показуючи скульптурну виразність людського образу, а також геніальну картину Полтавської битви, наповнену життєвим змістом, епічним розмахом, широтою рухів, ідейною насиченістю історичної характеристики.
Стилістична, жанрова і мовна основи твору роблять його одним з найскладніших художніх творінь, в якому поєднуються епічні та ліричні початку, романтичні і владні сюжети.
Аналіз твору Полтава
У центр оповіді свого твору «Полтава» Олександр Сергійович Пушкін ставить Петра Першого. Він описує його образ як людини, здатної перетворити Росію у велику і могутню Державу, він перетворювач, який бажає змінити існуючий уклад життя та змінити його на краще.
При цьому автор передає особистість Петра такою, якою її звик сприймати народ – чоловік з волею і характером, які неможливо зламати. Реформатор, не навмисний підлаштовуватися під думку оточуючих чиновників і країн, що не мають наміру терпіти перетворення.
Поему «Полтава» можна по праву вважати захопленим гімном, присвячених Петру. Його творчий геній, дозволяв йому приймати рішення, які змінюють життя мільйонів людей. Щоб читач помітив різницю і силу духу Петра, він протиставляє його Карлу XII, володіє досить авантюристичным характером. Він постійно думає про власну славу і визнання народу. Так само наводиться образ Мазепи, звиклий проявляти користь і віроломство.
Але далеко не всі уривки передають точне історичне оповідання. Так, наприклад, уривок, що розповідає про божевіллі Марії, яка є Мазепі по завершенню Полтавської битви, був придуманий Пушкіним. Насправді після події Марія не зійшла з розуму, а пішла в монастир, де і провела решту життя.
І незважаючи на те, що велика частина твору розповідає про історію Мазепи та Марії, насправді вона розкриває історичні долі величезної країни, показує зсередини події, що відбуваються під час Петровських реформ. Далеко не кожен замислюється про те, як вони позначалися на житті кожної людини, які зміни доводилося приймати пересічним громадянам, щоб відповідати новим державним законам.
Реформатор не завжди замислювався про кожну людину окремо, він не мав такого права, його першочерговим завданням було рух країни вперед, благополуччя держави в цілому і можливостей розвитку на світовій арені. Саме тому Петро Перший потрапив в історію і асоціюється у всіх з реформами, які докорінно змінили звичний уклад життя російського народу в цілому.
Варіант 3
Твір під назвою «Полтава», написаний знаменитим і популярним по всьому світу письменником Пушкіним присвячено подіям, які відбуваються в період Полтавської битви. Даний твір є найцікавішим, а також самим суперечливим.
Всю композицію твору становить три пісні, виконані у віршованому стилі. В центрі цього твору образ Петра Великого.
У першій пісні розповідається про Марію. Її батько Кочубей є суддею. Івану дуже подобається Марія і він просить руки дочки у Кочубея. Але ні сама дівчина, ні її батьки не згодні на такий шлюб, а все, тому що вони є родичами. Крім цього у Марії вже є обранець, якого вона дуже сильно любить. Ось до нього дівчина і тікає з дому. Крім цього тут трохи описується війна.
У другій частині пісні Кочубей намагається різними способами позбутися від Мазепи. І для цього спочатку він дізнається про все, що задумав Мазепа, а потім вже відправляє донощика, який має все це розповісти Петру Великому. Звичайно, всі ці доноси не підтвердилися, а Мазепа вимагає, щоб з ним розібралися чесно. Саме тому Кочубея спочатку кидають у темницю, а через кілька годин страчують. І дружина і дочка нічим йому не змогли допомогти.
У третій частині пісні зображуються різні баталії, які відбуваються під час Полтавської битви. Гетьман намагається зробити все для того, щоб перемогти, але сили вже практично закінчується, а вороги міцніють з кожною хвилиною. І тоді він вирішує просто зникнути звідси. По дорозі він зустрічає Марію, яка від всіх перенесених подій просто зійшла з розуму. Звичайно, з цього приводу він дуже засмутився, але нічим допомогти їй не міг і тому вирушив далі. Ця частина була придумана письменником, а от насправді вона не зійшла з розуму, а просто поїхала жити в монастир, де і залишився до кінця своїх днів.
Тут письменникові вдається розкрити відразу кілька проблем. Це доля російської держави, а також і російського народу. А також різні особистості, які потрапили в центр цих подій. З настанням війни з кожним днем захватывалось все більше і більше територій, а також у цій війні страждали зовсім невинні люди, які не хотіли цієї війни, але нічого не змогли зробити, щоб запобігти її.
Багатьох зовсім не цікавила доля кожної людини, найбільше їх цікавила країна, і як вона буде жити далі і просуватися.
