Твір за оповіданням Історія одного міста
Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін писав свій твір на протязі кількох років, в період з 1869 по 1870 рр. Спочатку роман мав назву «Глуповский Літописець». Пізніше він був перейменований в «Історію одного міста і випущений частинами в журналі «Вітчизняні записки» і викликала бурхливі емоції у читачів.
Більшість читачів порівнюють написану книгу з невеликим розповіддю, насправді це не так. Жанр «Історії одного міста» – «Сатиричний роман», в якому описано життя вигаданого міста Глупова, але хронологічні події, що відбуваються в ньому, мають місце бути з літописів, знайдених письменником.
Дія роману розгортається в місті Глупове, назва якого говорить сама за себе. У романі описано життя градоначальників, їх «великі справи»: хабарництво, накладення данини, стягнення різних податків і багато іншого. Салтиков-Щедрін у своєму творі порушив головну проблему – сутність історії Російської держави. Він оцінював минуле і сьогодення Росії досить критично, так як вважав більшість жителів країни «глуповцами». Що в перекладі з мови стародавнього народу означає «головопяты». За своє невігластво і неразумение він перейменував їх.
Дія роману починається з невеликих ворогуючих племен. Втомившись від постійної війни між собою вони вирішили вибрати собі людину, який би керував справами племен і командував своїм народом. Так з’явився перший князь на Русі і місто Глупов.
Цим він описував формування Давньої Русі і правління династії Рюриковичів.
Спочатку покликаний до влади князь поклав частину справ на свого поміщика. Але той виявився злодієм, правителю довелося самому приймати жорсткі заходи. Потім письменник перераховує більшість правителів російської держави, їх внесок в історію і справи, якими він відзначилися. Начальники змінювалися один за іншим, змінювалося і їх світогляд і абсурдність правління, яке вказує автор у своєму творі.
Божевілля і ні кому не потрібні реформи створювали в країні хаос і безлад, люди ставали жебраками, наступала розруха. А монархи перебували в постійному стані то пияцтва, то війни і до звичайного народу їм не було ніякого діла. Поступова низка помилок з боку влади призвела до тяжких наслідків, про яких з сарказмом і сатирою оповідає автор. Зрештою, смерть наздогнала останнього правителя Угрюм-Бурчеева, з-за якої обривається оповідь, дає надію російського народу на зміну життя на краще.
У романі «Історія одного міста» письменник торкнувся безліч важливих для історії Росії тематик, таких як війна, влада, невігластво, релігія, раболєпіє і фанатизм. Кожна тема по-своєму важлива і несе величезний сенс в життєвий устой простого народу.
Головна проблема, описана в творі, яку хотів підкреслити Салтиков-Щедрін – це бездіяльність і смирення простого народу по відношенню до влади, їх згода з тим, що монархи утискають і пригнічують їх права, утискають їх. Письменник схиляється до того, що люди бояться лишитися без свого правителя. Страх впасти в анархію настільки сильний, що ними рухає сила, і бажання підкорятися своєму начальнику.
Суть роману «Історія одного міста» полягає в тому, що суспільство не бажає приймати відповідальні рішення самостійно, зваливши все на плечі однієї людини, якій не під силу змінити історію країни. Автор хоче показати, що без волі народу, його усвідомлення і прагнення до кращого життя нічого не зміниться. Письменник не закликає до відкритого бунту або революції, але він намагається переконати народ у тому, що не можна володіти сліпий покірністю, тільки люди і їхня воля може вплинути на зміни на краще, не можна боятися влади, а навпаки, звертатися до неї зі своїми проблемами.
