Проблеми початку двадцятого століття, мають соціальну прив’язку з творчістю Михайла Шолохова. Так, наприклад, у романі «Тихого Дону» письменник розповідає про козацтво і проблеми в період першої світової війни і громадянської війни.
Суперечливі ситуації, створені Шолоховим, повністю розкривають всю сутність героїв його творів. Так, наприклад, він, зіштовхнувши Гришку Мелехова, Михайла Кошового Івана Олексійовича Котлярова, показує тим самим, що близькі, коли один одному люди, теж можуть ворогувати.
Автор у цьому творі є образ Котлярова як відданого революційній справі, вірного козака, який не відступає від обраного ним шляху. Пройшовши сувору школу життя, під вихованням можна сказати свого наставника Штокмана. Він бере участь у громадянській та імперіалістичної війни. Що дозволило йому сформувати його погляди на революцію. З самого юнацького віку Іван Олексійович потягнувся до правди, за яку за підсумком довелося розплатитися.
Ставши головою хутірського ревкому, Іван Олексійович приводить його до козачої бідності. Тим самим викликавши обурення живуть в ньому козаків. За що дуже сильно лає себе, і глибоко шкодує про те, що шкодував своїх ворогів. Після того як класова сутичка розкидала всіх на протилежні табори, в тому числі й навіть самих близьких йому людей, свої ж козаки жорстока обійшлися з Котляровим. По-звірячому розтерзавши його.
Котляров з гідністю приймає смерть, письменник хотів показати, що простий козак, який до останнього був відданий своїй справі, верив в перемогу над ворогом. Він вірив, що Радянську владу не зламаєш і як він говорив «кілком не вб’єш». Йдучи на вірну смерть, він закликав братів козаків, якщо вони приймуть смерть від рук ворогів, нехай беруть її з гідністю. Щоб вороги не посміли над ними насміхатися. З гордістю боролися з гордістю, і прийміть смерть, казав Іван Олексійович.
Котляров не боявся смерті. Єдине чого він боявся, що його дружина і син, побачать його страту. Він шукав в натовпі їх особи. Письменник докладно описує всі пережиті почуття Іваном Олексійовичем в цей момент.
Коли він зіштовхнувся поглядом з Дариною. Вдовою у смерті чоловіка, якого звинувачували Котлярова. Автор дуже чітко описує вираз обличчя, що говорить про те, що він не винен. Він намагається попросити вибачення у Дарини, так як картає себе за ту ситуацію. Шолохов малює хвилю напруги, створену з криками натовпу. Ні хто не хотів помічати, що вчинки Котлярова говорили про його невинність. Всім хотілося видовищ. Може бути, це було полегшення, що тих, кого вони вважали вбивцями, будуть покарані.
Люди з жорстокими вдачами ,з покаліченою психікою, не звертали уваги на своїх дітей спостерігали цю жорстоку картину. Звіриними законами піддалися не тільки дорослі, але і діти. Людина не може залишатися нормальним, коли живе в таких соціальних обставин.
